Руї́на — період історії України другої половини XVII століття, що відзначився розпадом української державності, загальним занепадом та кровопролитними війнами на території України. Частіше за все під Руїною розуміють період від смерті гетьмана Богдана Хмельницького (1657) до початку гетьманства Івана Мазепи (1687).
Під час Руїни Гетьманщина умовно була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці два володіння під різними гетьманами ворогували між собою. Сусідні держави (Річ Посполита, Московська держава, Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України, й українська політика характеризувалась намаганням підтримувати приязні відносини з тією чи іншою окупаційною силою[1]. Київську митрополію в 1686 було підпорядковано Московському патріархату.
Остаточний поділ Гетьманщини на Лівобережну та Правобережну Україну було закріплено Андрусівським договором (1667) та Вічним миром (1686). За ними Лівобережжя та Київ відходили до Московського царства, а Правобережжя — до Річі Посполитої.
Есть довольно много теорий относительно образования государства. если кратко, основная из них такова: северная территория расселения славян была обязана платить дань варягам, южная – хазарам. в 859 году славяне освободили себя от гнета варяг. но из-за того, что они не могли решить, кто ими будет , у славян началась междоусобица. чтобы разрешить ситуацию, они пригласили варяг, чтобы те княжили ими. как гласит «повесть временных лет» славяне обратились к варягам с просьбой: “земля наша велика и обильна, а наряда (порядка) в ней нет. да поидите княжить и володеть нами”. на землю пришли княжить три брата: рюрик, синеус и трувор. рюрик обосновался в новгороде, а остальные в других частях земли. это было в 862 году, который и считается годом основания государства. существует норманнская теория возникновения руси, согласно которой главную роль в образовании государства играли не славяне, а варяги. несостоятельность этой теории доказывается доказана следующим фактом: до 862 года у славян развивались отношения, которые вели их к образованию государства. 1. у славян была дружина, которая защищала их. наличие армии – один из признаков государства. 2. славянские племена соединялись в суперсоюзы, что тоже говорит об их способности самостоятельно создать государство. 3. славян была достаточно развита для тех времен. они торговали между собой и с другими государствами, у них было разделение труда (крестьяне, ремесленники, воины). так что нельзя сказать, что образование руси – дело рук иностранцев, это дело всего народа. но всё же эта теория существует и до сих пор в умах европейцев. из этой теории иностранцы делают вывод, что – народ изначально отсталый. но, как ученые уже доказали, это не так: способны на создание государства, а то, что они призвали править ими варяг говорит только о происхождении князей.
Эпоха раннего железа в восточном казахстане делится на три периода: майэмирский период (vii-vi вв. до н. э.) , берельский период (почему культура северного казахстана называется улыбаевской - найдена у селения улыбай в северном казахстанеv-iv вв. до н. э.) , кулажоргинский период (iii-i вв. до н. э.) почему культура северного казахстана называется улыбай-тасмолинской - потому что в ней были черты культуры центрального казахстана – тасмолинской почему культура северного казахстана называется улыбаевской - найдена у селения улыбай в северном казахстане почему культура северного казахстана называется улыбай-тасмолинской - потому что в ней были черты культуры центрального казахстана – тасмолинской культуры характерным типом памятников тасмолинской культуры являются так называемые курганы с «усами». .в целом, тасмолинская культура изучена на основании материалов курганных захоронений. улыбай-тасмолинская культура похожа на тасмолинскуб 2умя захоронениями, но улыбай-тасмолинская культура отличается тем что у этих захоронений нет "усов"
Руї́на — період історії України другої половини XVII століття, що відзначився розпадом української державності, загальним занепадом та кровопролитними війнами на території України. Частіше за все під Руїною розуміють період від смерті гетьмана Богдана Хмельницького (1657) до початку гетьманства Івана Мазепи (1687).
Під час Руїни Гетьманщина умовно була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці два володіння під різними гетьманами ворогували між собою. Сусідні держави (Річ Посполита, Московська держава, Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України, й українська політика характеризувалась намаганням підтримувати приязні відносини з тією чи іншою окупаційною силою[1]. Київську митрополію в 1686 було підпорядковано Московському патріархату.
Остаточний поділ Гетьманщини на Лівобережну та Правобережну Україну було закріплено Андрусівським договором (1667) та Вічним миром (1686). За ними Лівобережжя та Київ відходили до Московського царства, а Правобережжя — до Річі Посполитої.