Східні слов’яни, як й інші народи почали активно освоювати нові землі. Слов’яни Лівобережжя поступово освоюють нові землі на північному та південному сході, що були заселені до цього угро-фінами, балтами та іншими племенами. Поступово у VIII–X ст. завершується формування нових племінних об’єднань. Тепер уже літописці нараховують велику кількість різних племінних груп. Загальний термін «слов`яни», типовий для VII–IX ст., замінюється конкретними назвами окремих племінних союзів. Нестор Літописець у «Повісті временних літ» дає таку картину розселення 13 слов’янських племен у IX ст. На півночі поблизу озера Ільмень мешкали словени, на південь від них у верхів’ях Волги і Дніпра – кривичі. В басейні верхньої Оки знаходилися в’ятичі, на південний захід від них, над верхньою частиною середнього Дніпра і річки Сожа – радимичі, на північ від річки Прип’ять, в Поліссі, – дреговичі. Між Прип’яттю, Дніпром і Горинню – древляни, на південь від них, понад середнім Дніпром, – поляни. На Лівобережжі, в басейні Десни та Сейма, – сіверяни (сіверці), між Дністром та Бугом – уличі, Дністром та Прутом – тиверці. У Прикарпатті (нинішня Галичина) і Закарпатті – хорвати, у верхів’ях Західного Бугу мешкали дуліби, пізніше – волиняни і бужани
Вс тельные истори́ческие дисципли́ны (другое наименование — специальные исторические дисциплины) — относительно самостоятельные отрасли исторической науки, которые своими специфическими методами изучают определённые виды или отдельные стороны формы и содержания исторических источников. К вс историческим дисциплинам традиционно относят палеографию (включая кодикологию), дипломатику, генеалогию, геральдику, сфрагистику и эпиграфику, историческую метрологию, нумизматику и бонистику, хронологию, историческую географию, историческую информатику, источниковедение, архивоведение, документоведение, историческую ономастику, историческую антропонимику, историческую демографию, фалеристику, археографию и некоторые другие. Иногда к числу вс исторических дисциплин относят особые разделы исторической науки (историографию, методологию истории) или даже специальные исторические науки (археологию или, реже, — этнографию).
Объяснение:
Відповідь:
Розташована в недосяжності для урядової влади Запорізька Січ була військовою організацією, кожний християнин чоловічої статі незалежно від свого соціального стану міг прийти до цього острова-фортеці з його непримітними куренями з дерева та очерету й приєднатися до козацького братства. Як політична організація Запорізька Січ була козацькою республікою на чолі з виборною військовою радою, якою керував кошовий отаман.
козаки жили в куренях (військовий підрозділ), ними керував отаман або гетьман, що керував Січчю за до козацької верхівки - старшини. Козаки робили успішні походи в Крим і навіть доходили до Стамбула (Константинополя). По ріках і морю вони плавали на невеликих човнах, видовбаних із цілого дерева, які називалися чайками. По краях прикріплювалися зв'язання з очерету, що надавало додаткову стійкість. У козаків була кіннота, але все-таки основою їхнього війська була піхота.
Щоб протистояти татарській кінноті козаки починають активно використовувати вогнепальну зброю - пищали, пістолі, невеликі пушки. По степу вони пересувалися на возах, які у випадку нападу татар, козаки встановлювали у квадрат і вели сильний вогонь по татарах. Прорватися в середину квадрата було дуже важко, і звичайно татари відступали.