Такі обставини змусили князь Володимира охрестити русь-УКраїну:
1) Для покращення відносин ,насамперед, з Візантіею, та з іншими країнами Європи.
2) Князь Володимир вважав, що едина релігія для всієї держиви збільшить ії стабільніть на неділимість.
3) Відповідно до візантійської моделі християнства світська влада домінувала над релігійною, що цілком влаштовувало великого князя: ідеологічну підтримку своїм державотворчим планам він отримував, а контроль над цим з боку церкви не встановлювався
Объяснение:
1* у Середньовічі володарі християнських країн вважали рівними один одного, а по підношенню до нехрещених діяли всілякі обмеження.
2* Одночасне проведення адміністративної та релігійної реформ зламали сепаратизм місцевих князів та племінних вождів, утвердили єдиновладдя київського князя як основу політичної моделі управління Руссю
ответ:"Разжалованной грамотой", или по-другому "Безжалостной", назвали новый закон Павла I, который отменял Жалованную грамоту дворянству. При Петре III и Екатерине II дворянство было освобождено от обязательной службы, Павел же пытался вновь ввести такую службу. Он стал требовать предоставить ему списки неслуживших дворян с целью призвать их на обязательную службу, вводил наказания для уходящих со службы дворян, обложил их особыми сборами на функционирование государственных органов, ограничил уход с военной службы на гражданскую. Новые порядки категорически не нравились дворянству, и ускорили созревание дворянского заговора против Павла I.
Однак непереборне прагнення феодалів витягти з міста якомога більше прибутків викликало невдоволення з боку городян, яке набуло форм справжньої боротьби між містами й сеньйорами. У Західній Європі таке протистояння тривало впродовж X—XIII ст. і називалося комунальним рухом. У ньому прослідковуються два основні етапи. Перший символізує боротьбу городян за звільнення від найважчих форм феодальної залежності, за зменшення поборів і за торгові привілеї. Другий засвідчує бажання здобути міське самоуправління і права. Часом городянам удавалося відкупитися від сеньйора чималими коштами. Такі міста отримували за гроші спеціальну грамоту, так звану хартію, у якій перераховувалися всі надані місту вольності й привілеї.