Цветы ваза,платье,неодушевлённые вещи,футболки и т.д.
Объяснение:
Наверное так
Османська імперія була єдиною воєнною державою Середньовіччя. Її державний устрій та адміністративна структура підпорядковувалися потребам війни. Провінції (на початок XVI ст. їх було 16) поділялися на округи, їхні правителі здійснювали як цивільні, так і військові функції. Вони очолювали ополчення сипахів (воїнів-кіннотників) і місцеві підрозділи яничарів. Кожен ополченець (сипах) отримував у користування землю (уся земля в імперії була державною), але за це мусив брати участь у воєнних походах. У мирний час він жив у своєму окрузі, де виконував обов’язки охоронця та збирача податків. Сипахи отримували матеріальне забезпечення за рахунок державного податку з населення, розмір якого був чітко визначений.
Формування яничарів — у «кращі часи», у ХVІ столітті, їхня кількість сягала 80, ба навіть 100 тисяч бійців), вони виконували різноманітні функції: по-перше, були головною ударною силою султанської армії під час грандіозних завойовницьких походів теренами Східної та Південної Європи (України зокрема), Балканів, Середземноморських країн, згодом — Угорщини, Австрії, держав Сходу (Іран, Ірак, Палестина), Кавказу (Вірменія, Грузія)... Ось тут і жорстокість, і шаленство, і звитяга, і бойовий хист яничарів (вони починали як стрільці-лучники, але вже на початку ХVI століття непогано навчилися володіти вогнепальною зброєю) проявилися повною мірою. По-друге, були особистими охоронцями султана та членів його родини, а також вартовими, поліцейськими та пожежниками. І, по-третє, за необхідності (якщо володар Османської імперії віддавав такий наказ) здійснювали каральні функції.
Варто сказати про історію формування та порядок комплектації й поповнення яничарських з’єднань. Яничарську піхоту, виходячи з необхідності реорганізації війська Османської імперії, було створено султаном Мурадом І в 1365 році. Це військо дуже суттєво сприяло успіхові агресивних військових акцій новопосталої султанської Турецької держави у ХІV—XVстоліттях; так, без яничарів, які вперто, з наполегливістю фанатиків, штурмували потужні захисні стіни Константинополя, навряд чи було можливим захопити це велике місто у травні 1453 року (якщо що це нам скинули у класну бесіду теж це на днях задавали)
Захватив Среднюю Азию и Закавказье, монгольские отряды теперь уже совсем близко подошли к Русской земле. Монгольские войска перешли Кавказские горы и вторглись в южнорусские степи. Тут они встретились с половцами.
Половецкие ханы обратились за к русским князьям. «Сегодня перебьют нас, а завтра- вас, если не нам»,- сказали половецкие послы.
Князья решили совместно выступить против отрядов Чингис-хана и биться с ними в Половецкой земле. Они двинулись на половцам в степи. По согласованности в действиях князей не было: мешали феодальные распри. Одни князья совсем не выступили. А другие, хотя и приняли участие в походе, не имели общего командования. Последствия этого были крайне тяжелыми.
Битва произошла в мае 1223 г. на реке Калке. Это маленькая речка, впадающая в Азовское море недалеко от устья Дона. Русские отряды потерпели жестокое поражение. Монгольские ханы положили доски на раненых пленных, уселись на них и пировали, торжествуя победу.Суздальское княжесва после разгрома
Это было первым появлением монголо-татар на Руси (монголов русские называли татарами). На этот раз они не закрепили своей победы. Монголы вернулись обратно в Азию, и о них ничего не было слышно двенадцать лет. Но вскоре новый поход завоевателей обрушился на Русь.
Объяснение:
дубленка, шуба, сумка, обувь, и тоже того