ответ:Комуз,дутар,думбыра,дошпулур.
Объяснение:
Во о формировании белорусской народности является одной из наиболее спорных проблем в отечественной исторической науке. Существует множество точек зрения, основными из которых являются следующие: великорусская (белорусы - часть великорусского этноса); польская (белорусы - часть польского этноса); балтская (белорусы - продукт этнокультурного взаимодействия славян и балтов); кривичская (белорусы - прямые потомки племени кривичей); кривичско-дреговичско-радимичская (белорусы - прямые потомки племен кривичей, дреговичей и радимичей); древнерусская (белорусы, также как украинцы и великороссы, - часть древнерусской народности, которая сформировалась в IX-X вв.); финно-угорская (белорусы - продукт этнокультурного взаимодействия славян и финно-угорских племен). Современный белорусский исследователь М. Пилипенко разработал концепцию, которая учитывает влияние на этногенез белорусов как балтского, так и древнерусского факторов.
Географическое положение Беларуси обусловило полиэтнический состав ее населения в разные исторические периоды. Основным (титульным) этносом страны являются белорусы. Белорусский этнос, по мнению современных ученых, начал формироваться с конца XIII в. Этот процесс в основном завершился в XVI в. Этническая территория (территория компактного расселения определенного этноса, с которой связано происхождение и дальнейшая история народа) белорусов сформировалась в XIV-XV вв. В XIII-XIV вв. установились северная, западная и южная этнические границы. Восточная граница этнической территории белорусов в основном установилась в XVI в. Нахождение этнической территории белорусов в XIII в. - первой половине XVI в. в границах ВКЛ явилось основным политическим условием формирования белорусского этноса. Развитие сельского хозяйства и ремесла, активизация торговли между деревней и городом, установление прочных связей между отдельными регионами Беларуси составили экономические условия формирования белорусского этноса. Наиболее сложным и длительным является процесс формирования этнического самосознания (осознание принадлежности к определенному этносу). Самоназвание "белорусцы" начинает употребляться с XVI в., но наряду с ним по-прежнему широко использовались термины "русин", "русский люд", "русский народ". Одновременно употреблялись традиционное самоназвание "русский люд" и. как проявление местного самосознания, термины "минчук", "могилевец" и т.д. Название "Белая Русь" применительно к этнической территории белорусов впервые упоминается в конце XVI в. В XVII-XVIII вв. в составе Речи Посполитой развитие белорусского этноса было затруднено.
В XIII-XVIII вв. на белорусских землях проживали другие этносы: литовцы, русские, поляки. В XIV-XV вв. в Беларуси расселились татары. Привилегированную их часть составляли князья и воины. Они несли военную службу в пользу великого князя, выполняли дипломатические поручения, были переводчиками и советниками в отношениях с Золотой Ордой и Крымским ханством. За службу великий князь наделял их населенными земельными владениями. Непривилегированную часть татарского населения составляли люди", жившие в городах и местечках. Они несли повинности, платили подати. Основными их занятиями были огородничество, перевозка грузов, животноводство, выделка кож. По вероисповеданию татары были мусульманами. В правовом отношении служилые татары-землевладельцы приближались к шляхте, но они не имели права участвовать в выборах в сословно-представительные органы ВКЛ. Со второй половины XVI в. в условиях Контрреформации религиозное и социально-правовое положение татарского населения ухудшилось. Ряд сеймовых постановлений и Статут 1588 г. запретили служилым татарам занимать офицерские должности, приобретать шляхетские имения, иметь крепостных крестьян-христиан. В XVI-XVII вв. татары в обиходе пользовались польским или белорусским языком. В этот период были созданы священные книги - Аль Китабы, написанные на польском и белорусском языках арабским письмом. Татарская диаспора в XIV-XVI вв. составляла по разным данным от 8 до 16 тыс. человек.
Відповідь:
Пояснення:
Державна діяльність гетьмана України Івана Мазепи
Більше двох століть кожен рік, у першу неділю великоднього посту в усіх державах Російської імперії з амвона проклинали Івана Мазепу, проголошували йому анафему. У радянські часи його ім'я згадувалося тільки з лайливими епітетами, образ його змальовувався виключно чорною фарбою.
Державний діяч і політик найвищого ґатунку, найвправніший дипломат тодішньої Європи, полководець і водночас поет, у поезії якого найсильнішими були патріотичні мотиви, уболівання за долю України. Різноманітна природна обдарованість поєднувалася в ньому з високою освіченістю.
Гетьман Іван Мазепа намагався зробити з України європейську державу, підняти й зміцнити значення й престиж гетьманської влади, яка за десятиріччя руїни зазнала страшної девальвації. Жодний із гетьманів не зробив так багато, як Мазепа для розвитку культури та духовності українського народу. Спроба цього гетьмана вирвати Україну з-під московського ярма, реалізувати велику ідею незалежної самостійної Української держави зазнала поразку. Але протягом трьох століть ця ідея жевріла в серцях найкращих синів і дочок українського народу.
Корені сучасної незалежної України повною мірою лежать у великій ідеї Мазепи.
Іван Мазепа походив із значного шляхетського роду, волинського чи подільського походження. Предки його в 16 ст. оселилися на Білоцерківщині в селі Мазепинці. Він народився (за різними джерелами) в період з 1629 по 1640 рік. Батько гетьмана, Степан-Адам Мазепа, належав до партії Виговського і брав участь в укладенні Гадяцького договору. Мати його, Марина-Магдалина, зі старого шляхетського роду Мокієвських, належала до видатних жінок. Втративши чоловіка, вона віддалася громадським та церковним справам. З 1686 року була ігуменією Києво-Печерського Вознесенського монастиря. До смерті, в 1707 році, була дорадницею сина-гетьмана.
Іван Мазепа вчився в Києво-Могилянській колегії, потім в Єзуїтський колегії у Варшаві, продовжив освіту в Західній Європі, де навчався артилерійській справі. Змолоду служив при дворі Яна Казимира, виконував дипломатичні доручення. Це надавало йому можливість багато подорожувати країнами Західної Європи, а також виконувати обов'язки королівського посланця в Козацькій Україні. У 1669 році, повернувшись на Правобережжя, Мазепа вступає на службу до гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка.
Виконуючи свою першу дипломатичну місію, він потрапляє в полон до запорожців, які видають його гетьманові Лівобережної України Іванові Самойловичу. Тонкий політик, Мазепа намагається перетворити потенційно катастрофічну для себе ситуацію на особистий тріумф. Своєю досвідченістю в міжнародних справах і бездоганними манерами він переконує Самойловича зробити його довіреною особою. Він був обраний воєнним осавулом
1.Қазақтың мукалық аспаптары-ғасырлар бойы ұрпақтан ұрпаққа ауысын келе жатқан мәдени мұра. Ертеде аспаптарды ағаштан ойын, түрлі өсімдіктерден, малдың терісі мен сүйегінен, мүйізі мен қылынан жасаған. Музыка аспаптарын халлыққа хабар бергенде, аңды үркіткенде, ән-күлер орындағанда пайданып отырды. Қазақтың халық аспаптар оркестріне домбыра мен қобыздың алғашқы үлгілерін ұсынған профессор А.Жұбанов болды.2, Қазақтың дәстүрлі музыкалық аспаптары дыбыс ерекшеліктеріне қарай төрт топқа бөлінеді 1. Үрмелі аспап- духовой инструмент 2. Ұрмалы аспап-ударный инструмент 3. Ыспалы аспап- смычковый инструмент 4.Ішекті аспап-струнный инструмент. . Жетіген қазақ халқының өте ертеден келе жатқан жеті ішекті шертпелі музыкалық аспабы. Аспап ағаштан құралып жасалады. Оған он үш ішек байланып, арнайы тиектер қойылады. Аңыз бойынша “ЖЕТІГЕН” аспабы бір қарияның жеті баласынан айырылғандағы қасіретінен туған деседі. 3. Қол өнері — кілемде,
Сөз өнері — өлеңде.
Ерінбеген етікші болады,
Ұялмаған өлеңші болады.
Қазаншының еркі өзінде,
Қайдан құлақ шығарса.
Әншейінде ауыз жаппас,
Той дегенде өлең таппас.
Түйеге мінген қазақ,
Төрт ауыз өлең біледі.
Елшіге өлім жоқ,
Өлеңшіге өкім жоқ.
Сүйреңдеген қызыл тіл
Сүйгеніңнен айырар;
Иә жаубетін қайырар. 3. Кірме сөздер дегеніміз тілімізге басқа тілден енген сөздер. Бір тілден екінші тілге сөздердің ауысып тұруы барлық тілдерге тән құбылыс. Сөздік құрамына басқа тілден сөз енбеген тіл жоқ десе де болады.Өз тарихында қазақ халқы көптеген елдермен қарым – қатынас жасап, аралас – құралас болғаны мәлім. Соның нәтижесінде араб, парсы, монғол, орыс тілдерінен қазақ тіліне көптеген сөздер кірген.
4.Өздік етіс
Қимылдың іс-әрекеттің орындаушысына, іс иесіне тікелей қатыстылығын білдіріп, әдетте сабақты етістіктерден -ын, -ін, -н жұрнағы жалғану арқылы жасалатын етістің түрі өздік етіс деп аталады. Мысалы: Таң атқанша тарандық (Махамбет)
Оқушылар ерте тұрып жуынды. Бала өзі киінді деген сөйлемдердегі тарану, жуыну, киіну қимылдары әрі белгі іс иесі (орындаушы) біз (тарандық), оқушылар (жуынды), бала (киінді) арқылы орындалып, әрі қимыл сол іс иесіне бағытталғанын білдіріп тұр.
Объяснение: