Патри́цій (лат. patricius — від pater — «батько», тобто «нащадок батьків») — представник знатних родів у Стародавньому Римі. У ширшому значенні — людина шляхетного походження.У Стародавньому Римі спочатку до патриціїв відносили усе корінне населення, що входило до родової общини і становило римський народ , яке протистояло плебеям. Після виділення з роду вельможних патріархальних сімей до патриціїв почала належати тільки родова аристократія, предки якої колись становили царський сенат. Належність до родової аристократії можна було отримати тільки за правом народження, або шляхом всиновлення чи нагородження. Це право втрачалося після смерті або через обмеження в правах.
Объяснение:
Народжений у с. Прилбичі у знатній галицькій родині, Андрей Шептицький у грудні 1900 року був номінований на посаду Галицького Митрополита, на якій і залишався до своєї смерті у 1944 році. Він завжди був провідником української національної ідеї, і за час служіння був активним учасником українського національного руху як на Галичині, так і поза нею.
Митрополит Андрей Шептицький віддав багато сил освітянсько-виховній та видавничій діяльності, створив у Львові гімназію, підтримував українське приватне шкільництво та щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства. За його ініціативою було також створено Львівський національний музей та український університет у Львові.
За час свого служіння Шептицький доклав значних зусиль для розбудови греко-католицької церкви як в Україні, так і за кордоном, був депутатом Віденського парламенту та Галицького сейму.
Незважаючи на дуже складні та мінливі політичні умови, Шептицький до своїх останніх днів лишався вірним сином українського народу та назавжди останеться в пам’яті як один із найвпливовіших українських діячів ХХ століття.
Объяснение:
В первой половине XII в. в российской истории начинается период феодальной раздробленности (или удельный период).
Основными причинами распада единого Древнерусского государства были:
Общий рост экономики древнерусских земель и рост экономической независимости регионов друг от друга.
Укрепление местной аристократии, ориентированной на местную княжескую династию и не заинтересованной в сохранении власти далекого киевского князя.
Падение значения торгового пути «из варяг в греки» и последовавший упадок Киева, как экономического и политического центра.
Миграция населения с территории Киевского княжества на окраинные земли вследствие малоземелья, усиления феодального гнета и половецких набегов.
После смерти Мстислава Великого (1132 г.) Древнерусское государство разделяется на 13 (по иным подсчетам 15) фактически независимых друг от друга земель (княжеств): Киевское, Владимиро-Волынское, Галицкие, Полоцкое, Черниговское, Переяславльское, Смоленское, Новгородская земля, Муромско-Рязанское княжество, Ростово-Суздальское и др. В большинстве княжеств сложились местные династии Рюриковичей (кроме Новгорода и Киева, считавшегося общим достоянием всех Рюриковичей и не ставшего «вотчиной» одного из родов).
Объяснение: