Святосла́в І́горович (близько 938[2] — березень 972) — великий князь київський (945—972). Представник династії Рюриковичів. Єдиний син київського князя Ігоря і княгині Ольги. Після загибелі батька перебував під регентством матері (945—964)[3]. Ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Підкорив волзьких булгар, аланів, радимичів, в'ятичів (964). Розгромив Хозарський каганат (965—968)[3]. 968 року допоміг візантійському імператорові Никифору Фоці придушити повстання болгар, але його спроба залишитися в Болгарії змусила Візантію нацькувати на Київ печенігів[3]
Во второй половине 20-х гг. развитие нэповской экономики стало носить противоречивый, а порой и кризисный характер. Столкнувшись с нехваткой финансовых средств для развертывания промышленности, большевистское руководство пошло по пути все большей централизации в распределении ресурсов, вытеснения частного капитала из торговли при налогового пресса, повышения арендной платы.