"Сонцем Руїни" назвав Дорошенка український народ, який завжди високо цінував честь, звитягу та мудрість своїх героїв. Отже, чим саме завоював гетьман таку любов українців? На тлі Руїни, коли країну очолювали то слабкодухий Юрасик Хмельницький, то відверті кар'єристи Павло Тетеря та Іван Брюховецький (один з них називав Україну польською провінцією, другий - московського царя її володарем), Петро Дорошенко став символом боротьби за єдність та окремішність українського народу. "Цілість отчизни" та прагнення того, "щоб в одній раді, а не в розбитті Україна перебувала" були визначальними в політиці Дорошенка.
Українські землі мали простягатися від Перемишля і Ярослава по Сівськ та Путивль, бо саме туди сягала колись "держава або князівство руське, і ці кордони повинна теж осягнути козацька держава". Любили Дорошенка за його уважливість до простого народу - він часто скликав загальні ради, на яких питав думку населення щодо важливих політичних питань. Заслуговує поваги розуміння гетьманом необхідності надійної збройної сили - він створив постійне 20-тисячне військо відданих йому відчайдухів.
Петро Дорошенко, якого обрали гетьманом Правобережної України 1665 року, писав од власного імені та від імені всіх козаків, що вони "не бажають бути ні рабами, ні данниками, але хочуть залишатись вільними...". Ще у званні Чигиринського полковника на початку 60-х разом з іншими побратимами їде до Москви з вимогою відмінити окремі статті ганебної для вільного козацького духу Переяславської угоди. Хоча йому і не вдалося домовитися з московськими урядовцями, проте Дорошенко ніколи не був таким безвольним, ницим та продажним, як його попередник Іван Брюховецький. Бо ж Брюховецький, ставши гетьманом Лівобережної України, одразу поспішає до Москви "побачити пресвітлі очі государя". За його прикладом майбутні очільники держави так само візьмуть собі за звичку їздити на поклін царю. Івашко Брюховецький (саме так "шанобливо" називали його при царськім дворі), підписав новий договір, яким суттєво обмежувалися права України. Московські загони, що перебували на її території, мали безплатно забезпечуватися харчами (а це не багато, не мало, а 11 600 голодних москалів на плечі працьовитого українського селянина), селяни і міщани повинні сплачувати податки до царського скарбу, Київським митрополитом призначався ставленик Москви, а також запроваджувалась московська горілчана монополія (як не силою, то чаркою?). Чи не схожу ситуацію гаємо тепер? Маємо ще одного послідовника Брюховецького, який із завзяттям продовжує його традиції. Українці вже й з ліку збились, скільки разів з початку року (7 чи то вже й більше) їздив "народний" обранець до Москви бити поклони. Так як і Брюховецький та інші продажні гетьмани, думає-гадає Янукович, чого б іще зректися за місце під московським сонцем - чи то Криму, чи енергетики, чи може історичної правди… Договір Брюховецького викликав несамовите народне невдоволення. З лівобережних міст повиганяли Московських воєвод. Івашка козаки не просто вбили, а розтерзали, охоплені ненавистю і прагненням волі. Суспільство також було обурене Андрусівською угодою, підписаною Москвою та Польщею 1667 р., за яким Україна була розділена надвоє. Саме на цій хвилі пробудження національної гордості 8 червня 1668 р. Петра Дорошенка, як уособлення єдності та свободи, обрали гетьманом України обох боків Дніпра.
У тих складних умовах, коли Лівобережжя було більш лояльним до Московії, а Правобережжя - до Польщі, українців змусило об'єднатися та спільно повстати загальне тяжке становище та усвідомлення неможливості добробуту без власної держави. Виникає питання, що ж іще нам з вами зараз треба пережити, яких ще утисків зазнати від і так на них щедрої нинішньої влади, щоби всім разом негайно вимагати України для Українців?
Гетьманування Дорошенка над усією Україною мало забезпечити реалізацію всіх його державницьких планів, та через непорозуміння, суперечки, а то й підлість старшини воно тривало недовго. Очевидно, що жодна з країн-сусідів не хотіла появи сильної держави поряд. Москва, Варшава та Кримське ханство підтримували своїх ставлеників-маріонеток - Многогрішного, Самойловича, Ханенка та Суховія, щоб завадити намірам гетьмана. Як казав Юрій Логвин, за свободу України гетьман Петро Дорошенко "змагався з московським царем, з польською короною і, чи не найбільше, із самосійними амбіційними заздрісниками з-поміж козацької старшини". Таких "патріотів", які дбають лише про власні інтереси, як бачимо, вистачало і вистачає завжди.
Объяснение:
Объяснение:
Суть реформ Александра 2 заключалась в перестройке государства на новый тип, который мог бы эффективнее строить экономику по пути индустриализации и капитализма.
Основной реформой этого периода можно назвать крестьянскую реформу, которая провозгласила отмену крепостного права в 1861 году. Реформа готовилась на протяжении нескольких лет и, несмотря на то, что правящие классы не хотели свободы для крестьян, император понимал, что с крепостным правом дальше двигаться невозможно, поэтому изменения все же были осуществлены. В результате реформы, крепостное право было упразднено, крестьяне получили независимость и могли выкупиться от своего помещика, получив при этом надел для ведения домашнего хозяйства. Для осуществления выкупа крестьянин мог взять ссуду в банке на 49 лет. Выкупившиеся крестьяне освобождались от административной и юридической зависимости от помещиков. Кроме того, свободные крестьяне получили ряд гражданских прав, могли вести торговлю и осуществлять сделки с недвижимостью.
Еще одна важная реформа – реформа судебной системы. Суд перестал ориентироваться на сословный принцип, и все граждане страны теперь имели равные права перед законом. Появился также суд присяжных, а судебная система полностью отделилась от административной и сформировалась в самостоятельный институт.
Земская реформа и городская реформа призваны были упростить управление государством и сделать его более эффективным. Согласно новым законам, деревни и города теперь могли сформировать собственные органы самоуправления и заниматься решением хозяйственных вопросов, не ожидая приказа сверху. Это позволило развить экономику регионов, так как управление стало ориентироваться на реальную ситуацию в той или иной губернии.
Военная реформа должна была сделать армию более эффективной, чтобы не повторилась ситуация с Крымской войной. Была введена всеобщая воинская повинность, армия получила новое вооружение, сменился принцип воспитания солдат. Также открылось множество учебных заведений для военных.
Вместе с военными училищами стали открываться новые обычные школы и вузы. Ректора университетов получили больше прав и могли самостоятельно принимать решения – это стране сделать скачок в просвещении общества.
Немаловажной была и реформа печати. Был провозглашен принцип гласности и пресса получила право обсуждать и даже критиковать решения правительства.
Итоги и последствия великих реформ Александра 2
Политические и финансовые реформы Александра 2 названы великим благодаря тому, что они в относительно краткие сроки смогли полностью перестроить государственную систему на новый лад. Кризис в экономике был преодолен, государство получило новую армию, которая могла противостоять захватчикам, выросло число образованных граждан. В целом, реформы стране встать на путь капитализации и индустриализации, а также провозгласили зачатки демократии.
Неограниченные возможности для обучения
Подробнее - на -
1. Остов
2. антипараллельно
3. гуанину
4. аденину
Объяснение: