Тема уроку: КУЛЬТУРА КРАЇН Арабського халіфату.
цілі:
1.Продолжіть з'ясування історичних умов, які сприятливо вплинули на розвиток культури країн Арабського халіфату.
2. З'ясувати, який внесок внесли народи Арабського халіфату в розвиток світової культури.
3. Показати роль ісламу в розвитку культури країн Арабського халіфату.
4. Продовжити розвиток вміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати, робити висновки.
Основні поняття і терміни: арабески, медресе, мечеть, мінарет, мавританському мистецтво, фарсі.
Тип уроку: комбінований.
Вид діяльності учнів: групова бесіда, індивідуальна робота, робота з підручником
Обладнання: підручник, ілюстрації «Соборна мечеть в Кордові» (інтер'єр), «Велика Мечеть в Дамаску, Сирія», «Левиний двір в Альгамбра. XIII-XIV ст. Гранада, Іспанія ».
Вищі мусульманські школи
Небагато подій в історії мали настільки швидке, глибоке і далеко, що йде вплив, як поява ісламу. Вони стерли велику і міцну регіональну державу - Персію; зменшив свого блискучого суперника, Візантію, до крутого стану; і вирізав з їх територій таку величезну імперію, як Рим в розпалі. Тріумф був не просто військовим. Він створив в перший і єдиний раз імперію, яка базується виключно на єдиній вірі, пов'язаної її законами і присвяченій її поширенню. Він вирвав споконвічно рідні релігії, такі як зороастризм в Персії, буддизм в Центральній Азії і індуїзм в значній частині долини Інду.
У цю епоху сформувались деякі такі засади та елементи європ. життя. Йдеться перш за все про формування основ індустр. суспільства. Епоха охоплює ХVІІ-ХІХ ст. Проте філософія цього періоду завершується І третиною ХІХ ст., що є прикладом випереджаючого розвитку дух. процесів порівняно із політ. та соціально-економічних, що свідчить про творчий характер людс. мислення. За соц. змістом це був період формування і утвердження в Європі буржуазних суспільних відносин. Паралельно із змінами у діяльності відбувались і зміни у суспільних стосунках: розриваються колишні зв’язки особистої залежності людини від людини, зникає “велика сім’я”, а натомість з’являється вільний, автономний індивід. В цей час вже завершується епоха географічних відкриттів, але породжений нею тип активної самодіяльної особистості не лише не зникає, а знаходить все нові сфери прикладення своєї активності. Розвиток мореплавства, виробництва, зростання міст та соціальної динаміки привели до швидкого розвитку наукового знання. З’являється перша завершена та експериментально підтверджувана наукова теорія – механіка І.Ньютона. Вплив її на життя був колосальний, адже це вперше людина спродукувала такий інтелектуальний витвір, який дозволяв отримувати точні та незаперечні практичні результати. Ідеї та принципи механіки настільки поширились, що виник “механістичний” світогляд. Відбулись суттєві зрушення і в інших сферах духовного життя: з’являється мистецтво в його сучасному розумінні, тобто мистецтво світське, автономне; народжуються роман як літературний жанр, опера, сучасний театр, архітектура масових забудов, промислова архітектура; виникають Академії наук, з’являються перші газети та часописи, у тому числі – і наукові, з’являється міський транспорт. Все це приводить до того, що індивід постає основним суб’єктом життєдіяльності. Показовою для епохи стає фігура Робінзона–персонажа твору Дж.Свіфта, бо ця людина на ділі продемонструвала, як це можна зробити. Індивід спирається тепер у своїй здатності наодинці вибудовувати власне життя на свою діяльну активність. Індивід спирається тепер на мислення “здорового глузду”, яке включає у свій зміст два непорушні моменти: опору на факти та ясну, чітку і зрозумілу логіку. Все це знайшло своє виявлення у новому світогляді: світ тепер розглядається людиною як об’єкт, на який спрямовується людська активність, а сама людина – як суб’єкт, світ постає в якості надскладного механізму, типовим взірцем якого був механічний годинник. Природа тепер поділяється на живу та неживу, але і та, і інша є лише основою для росту людської могутності. Діяльність людей починають розглядати не як колообіг подій, де немає ні початку, ні кінця, а як розвиток від примітивних до досконаліших форм існування суспільства. Ці питання досліджували філософ Д.Віко, учений Ж.Тюрго, філософ Й.Г.Гердер. Зміна ідей про суспільний розвиток у думках цих учених ішла від погляду на історію як колообіг 3 епох – божественної, героїчної. Знаряддям досягнення свободи є знання. Відбуваються відчутні зміни і у розвитку філософії.
Объяснение:
1)царю эпира пирр.после своей победы над римлянами под аскулумом произнес данную фразу.
2)трибун тиберий гракх во время предложения земельной реформы.
3)от римского сенатора катона младшего. каждое своё выступление в сенате этот сенатор завершал фразой: "а карфаген должен быть разрушен." и так сенат, что карфаген разрушили.
6)римский император нерон.нерон не стал дожидаться часа своего позора. он велел вырыть для себя могилу, причем сам при этом присутствовал, и то и дело повторял: «какой великий артист погибает! »
7)траян как-то сказал: "я хочу быть таким императором, какого сам себе желал, если бы был подданным". он прославился своей справедливостью и строго следил за исполнением законов