Феодальный строй - это такая экономическая система, при которой основным экономическим ресурсом является земля, которая находится в собственности феодалов. Среди минусов этого строя - отсутствие классовой мобильности, так называемых социальных лифтов, независимо от личных данных, невозможно было занять иное место. Поскольку люди были привязаны к земле, существовала замкнутость в собственном окружении, рознь и непонимание между жителями даже соседних округов. Имела место личная зависимость, которая считается неэффективной экономической моделью. Наконец, средневековая Европа характеризовалась значительной феодальной раздробленностью, при которой вспыхивали постоянные конфликты между феодалами, зачастую переходящие в войны, что пагубно сказывалось на экономике, вынужденной работать на содержание армии.
1
Объяснение:
Особенно сильно удилялось внимание развитию ремесла, потому что хозяйство было ограничено землей, то есть натуральным хозяйством. Теперь существует не ремесло, а мелкотоварное производство. Изменения тут такие: если до сделки ты знаешь у какого ремесленника купишь товар, то теперь не знаешь. Ремесленные мастерские становятся больше, укрупняются, и поэтому каждый район начинает специализироваться на чем-то. К примеру, в Нижнем Новгороде делают замки, а в Вологде – кружева и так далее. Теперь были ремесленные центры – Серпухов, Кашира и Тула. Там же развивалась металлургия. А металлообработка была уже в Москве, как и ювелирное дело.
Да, появляются мануфактуры. И самой первой был Пушечный двор. А также были построены оружейная, золотая и серебряная палаты, бархатный двор и так далее.
Что касается развитие внутреннего рынка, то здесь хозяйственные связи внутри страны усиливаются, происходит тесный обмен товарами. Появлению внутреннего рынка ярмарки, такие как Архангельская, Свенская, Макарьевская и так далее.
Экспорт также развивался. Главным экспортным пунктом на Запад был Архангельск, а на восток – Астрахань. Россия, в основном, торговала с Европой – это 75% от всего экспорта. НО! Иностранные купцы были ограничены в правах и могли торговая только в пограничных городах
ответ:Збаразько-Зборівська кампанія
Облога Збаража
(липень 1649 р.)
У 1649 р. війна розгорнулася з новою силою.
Польські сили зосередилися в трьох місцях.
1. Військо під проводом Я. Вишневецького стояло на кордоні І Галичини й Волині.
2. Друге під проводом короля Яна II Казимира йшло їм на до
3. З півночі наступала литовська армія Я. Радзивілла.
Щоб не допустити дальшого просування польських військ углиб України, Б. Хмельницький та його союзник татарський хан Іслам-Гірей з 80-тисячним військом обложили поляків на чолі з Яремою Вишневецьким у фортеці Збараж.
На підмогу обложеним вирушило 30-тисячне польське військо з королем Яном II Казимиром, але дійти до Збаража їм не дозволили повстанські загони. Б. Хмельницький зняв частину військ з-під Збаража й направив назустріч польському війську.
Повстанці непомітно зайняли позиції поблизу міста Зборова.
Зборівська битва
(5-6 (15-16) серпня 1649 р.)
5-6 (15-16) серпня 1649 р. Битва козаків проти головних сил польської армії на чолі з королем Яном II Казимиром під Зборовом.
Польське військо потрапило у скрутне становище, проте було врятоване завдяки зрадницьким діям кримського хана, який пішов на таємні переговори та уклав угоду з польським королем.
Не маючи можливості одночасно воювати проти польсько-шляхетських військ і татар, Б. Хмельницький змушений був розпочати переговори й укласти з польським королем договір, який Дістав назву Зборівський.
Укладення Зборівської угоди
(8 (18) серпня 1649 р.)
1. Річ Посполита визнавала існування Козацької України j межах Київського, Брацлавського та Чернігівського воєводств.
2. Влада на цій території належала гетьманові та козацькій старшині.
3. На цих територіях польський уряд позбавлявся права розміщувати свої війська.
4. Державні посади мали обіймати лише православні.
5. Кількість реєстрових козаків збільшувалася до 40 тисяч.
6. Оголошувалася амністія всім учасникам війни. Шляхта поверталася до своїх володінь.
7. Селяни, які не потрапили до реєстрових списків, мали по вертатися до своїх панів і виконувати довоєнні повинності.
8. Київський митрополит став членом сейму.
9. У Києві єзуїтам було заборонено засновувати єзуїтські школи.
Висновки
1. Вперше в історії українсько-польських відносин Україна дістала з боку Речі Посполитої визнання повної самостійності як козацька держава.
2. Цей договір мав велике значення, але не відповідав фактичним успіхам національно-визвольної війни.
3. Умови цього договору не задовольняли український народ, який не міг примиритися з тим, що в Україну мали право повернутися польські шляхтичі.
4. Зборівська угода не відповідала прагненню широких мас визволити Україну з-під влади Польщі, створити умови для самостійного її розвитку.
5. Зборівський договір було проголошено як Декларацію ласки короля, даної на пункти прохання Війська Запорозького.
6. Зборівська угода давала можливість Б. Хмельницькому вдатися до державного будівництва.
Відновлення воєнних дій проти Польщі
Берестейська битва
(18 (28)—20 (30) червня 1651 р.)
Головні сили польських військ (120 тис.) зосереджувалися на Волині поблизу Берестечка. Незабаром сюди підійшла 100-тисячна українська армія і 50-тисячна татарська орда.
Б. Хмельницький умілим маневром на початку битви почав заходити на правий фланг польського війська, але у вирішальний момент татари раптово відступили, не витримавши вогню польської артилерії, та залишили лівий фланг козацької армії. Б. Хмельницький хотів їх повернути, але був захоплений у полон кримським ханом. Козацьке військо залишилося без керівника. Командування перебрав Іван Богун. Десять днів тривала героїчна оборона козацького табору. В цих умовах, проклавши через болото з возів і сідел переправу, Іван Богун зумів вивести частину козацького війська з оточення. Тільки в болоті під час відступу загинуло 30 тис. вояків та обоз із гетьманською канцелярією. Загинуло і 300 козаків, які кілька годин прикривали відступ, стримуючи польську армію, і відмовилися скласти зброю в обмін на збереження життя. Мужність останнього з них, який отримав 14 ран і продовжував чинити опір польській армії, вразила Яна Казимира, який наказав дарувати йому життя.