1. Сказочно в этом мифе то что древние Критяне утверждали что в их лабиринте живёт Минотавр, великое существо. То есть сам Минотавр и есть сказка. На самом деле учёные утверждают что юноше и леди не могли выбраться из лабиринта и погибали с голоду.
2. На Крите найдены глиняные таблички с непонятными письменами. Это и стало доказательство что это историческая действительность.
3. Этот город не имел стен потому что им было некого бояться. То есть они не боялись что на них нападут. Потому что правитель Крита запугал другие города что выпустит на них Минотавра . Минотавра был очень силён как утверждали Критяне. Поэтому другие города так сказать боялись на них нападать.
Як уже зазначалося, напередодні світової війни США дотримувалися нейтралітету. На практиці ж вони активно підтримували країни Антанти.
Для дедалі міцніючих американських монополій світова війна стала "золотою жилою". Уже в жовтні 1914 р. їм було дозволено продавати воюючим країнам будь-які товари, включаючи озброєння. Протягом трьох років США нарощували військово-економічний потенціал, готуючи тим самим країну до вступу у війну в той час, коли обидві воюючі коаліції будуть виснажені, внаслідок чого США зможуть відіграти престижну роль світового арбітра та здійснити свої, розраховані на дальшу перспективу, плани.
Країни Антанти почали масові закупівлі американської сировини для військової промисловості, продовольства й озброєння, що сприяло піднесенню економіки США. Прибутки монополій зросли в кілька разів. Через нейтральні країни США не гребували й торгівлею з країнами Четверного союзу. Збільшився американський торговельний флот, почалася реалізація широкомасштабної програми будівництва могутнього військового флоту. За час війни американські капіталовкладення за кордоном зросли з
3,5 млрд до 6,5 млрд дол. Уряд США надав державам Антанти значні кредити.
Сполучені Штати мали намір закріпити свою економічну експансію, ставши лідером у міжнародних відносинах у повоєнній Європі. Приводом стала розв'язана Німеччиною підводна війна. Загибель уже згадуваного лайнера "Лузітанія", серед 1000 пасажирів якого було 128 американців, а згодом і пароплавів "Ара-бік" і "Сассекс", на яких також були американські громадяни, ще більше розпалювала атмосферу. І коли німці 1 лютого 1917 р. оголосили тотальну підводну війну в світовому океані, президент Вільсон ухвалив рішення про розрив дипломатичних відносин з Німеччиною, що зробив уряд уже 2 лютого. Кульмінаційний момент у підготовці американської громадської думки до необхідності війни з Німеччиною настав завдяки незграбності дій німецької дипломатії. Коли міністр закордонних справ Німеччини Ціммерман направив своєму посланнику в Мексиці доручення запропонувати мексиканському урядові спільний виступ проти США, цю телеграму було перехоплено, розшифровано й опубліковано в американській пресі.