со времен древнего египта, женщины любили украшать себя змеями. у многих народов существовало предание, что этим символом можно оградить себя от коварства соперниц, а также считалось, что украшение в виде змеи - счастливый талисман, в соблазнении мужчины. например, в египте был найден золотой браслет, созданный во время правления клеопатры. он представляет собой двух соединенных змей, являвшихся символами защиты и возрождения.
современной модной индустрии главный бренд - украшения, выполненные по образцам или в старинных ювелирных традициях. особенно популярны украшения со зверинным орнаментом. растительные и животные мотивы, а также тонкое кружево ювелирного плетения тоже узнаваемы. средневековые люди носили длинные рукава. поэтому для браслетов те времена были не лучшими. но это не останавливает современных ювелиров создавать браслеты, используя средневековые мотивы. в средние века браслеты, часто украшавшиеся чеканкой или резными узорами с изображением орнаментов, растений, животных или птиц, считались чисто женским украшением.
для изготовления браслетов использовались практически все виды материалов, но особой популярность заслужили золотые и бронзовые браслеты в виде спирали или свернувшейся змеи и браслеты-манжеты с выгравированными на них сложными узорами. в современном понимании, украшение в виде змеи считается модным, поэтому создается множество вариантов таких украшений.
кольцо "змейка" от kenneth jay lane
bvlgari. • итальянская компания, основанная в 1884 году, производящая предметы роскоши (ювелирные изделия, часы, духи, аксессуары из кожи) и владеющая отелями класса люкс. bulgari входит в группу lvmh (moët hennessy louis vuitton) и замыкает тройку крупнейших ювелирных компаний мира. название торговой марки обычно пишется как bvlgari. • в 2009 году ювелирному дому «булгари» исполнилось 125 лет. к этому событию была выпущена изумительная коллекция часов и браслетов и называлась она «sepenti» , что переводится как змеи. каждый экземпляр этой коллекции легко можно назвать шедевром. кстати, змея это любимый элемент украшений компании. serpenti из желтого золота с покрытием белой и голубой эмалью http: //www. bulgari. com
faberge легендарная марка faberge возрождается к жизни после девяностолетнего отсутствия. началом её второй жизни служит решение марка дунхила (mark dunhill), главного директора pallinghurst resources, купившего права на имя “faberge”, вернуть его первоночальное значение – компании, производящей прекрасные изделия из драгоценных камней. для воссоздания faberge собрали сильную и опытную команду, в состав которой вошел исполнительный директор марк данхилл, креативный директор катарина флор и татьяна фаберже, исследователь творчества фаберже и правнучка ювелира. знаковыми украшениями здесь назначены брошь sadko sea horse brooch в виде морского конька из cапфиров, белых и цветных бриллиантов, и брошь жар птица fire bird brooch (более 100 цветных бриллиантов и цветных сапфиров, рубины, аметисты, опалы и лунные камни). www. faberge. com
орнамент необычайно важен для искусства faberge. мастер считал, что в ювелирных украшениях ценность камня не должна уступать ценности художественного замысла. орнамент выявляет искусство ювелира, и в данном случае это прихотливо исполненный рисунок птичьего оперенья.
sadko sea horse brooch - коллекция faberge.
cartier — французская компания по производству часов и ювелирных изделий. великолепные королевские украшения, созданные по заказу короля эдуарда viii своей любимой жене уоллис симпсон, герцогини виндзорской, являются детищем ювелирного дома cartier. одна из самых известнейших вещей - браслет в виде пантеры. сделан из платины, украшен бриллиантами и ониксом. также, браслет в форме леопарда украшенный рубинами, сапфирами, бриллиантами и .
Объяснение:
гетьман Лівобережної України (1669–72). Походив з сел. родини з-під м. Короп. Відоме ім'я його батька (Гнат), звідки, можливо, утворилося друге прізвище гетьмана. На думку деяких істориків, М. доводився ріднею козац. родові Шумейків, чільний представник якого Прокіп Шумейко був ніжинським полковником 1648–51. Є відомості про молодших братів М.: Василя, Зиновія, Саву та їхніх дітей. Брат Василь був ніжинським полковим осавулом 1665–66, черніг. полковником від 1671 по березень 1672. М. мав сина Петра й доньку Олену та онуків.
В ході національно-визвол. війни укр. народу серед. 17 ст. (див. Національна революція 1648–1676), на думку деяких дослідників, М. виконував дипломатичні доручення гетьмана Б.Хмельницького. З часом став військ. осавулом, наприкінці 1650-х – на поч. 1660-х рр. – чигиринський полковник. Деякі історики переконані, що в документах доби Б.Хмельницького під іменем "осавул Дем'ян" фіксується не М., а Д.Лісовець. 1664 польс. король Ян II Казимир Ваза конфіскує під час свого походу на Сіверщину маєтності в братів Многогрішних (Дем'яна та Василя), бо вони перейшли на бік рос. царя Олексія Михайловича. Після провалу королів. походу М. став черніг. полковником (травень 1665 – 1668). 1668 М. взяв участь у повстанні проти лівобереж. гетьмана І.Брюховецького, підтримав правобережного П.Д.Дорошенка і з його волі став генеральним осавулом. У серед. червня 1668 гетьман П.Дорошенко призначив його також "наказним сіверським гетьманом" (див. Гетьман наказний) і в такому званні М. веде боротьбу проти наступу рос. військ на Україну, боронить Седнів. Пізніше він очолив те угруповання лівобереж. козацької старшини, яке орієнтувалося на Москву і вступив у Чернігові 6 жовтня (26 вересня) 1668 в таємні переговори з рос. представниками. У грудні 1668 на раді козацькій у м. Новгород-Сіверський М. був обраний "сіверським гетьманом", тобто гетьманом Лівобереж. України, а 13 (3) березня 1669 на раді в м. Глухів його обрання було підтверджене в присутності царського представника. Він прагнув відновити російсько-укр. союз за умовами Березневих статей 1654, але йому вдалося лише ліквідувати тяжкий для України договір 1665 (Московські статті 1665). У результаті було укладено Глухівські статті 1669, які передбачали обмежену автономію для Лівобереж. України у складі Рос. д-ви, зокрема її було позбавлено права на зовнішньополіт. діяльність, була обумовлена присутність рос. військ у кількох лівобереж. містах. Водночас зростала роль гетьмана в системі держ. ладу в Україні.
Після цього новий гетьман успішно завершив боротьбу з прихильниками П.Дорошенка на лівому березі Дніпра, посилив свій вплив на Запорозькій Січі, прагнув включити Гомель (нині місто в Білорусі) до складу Гетьманщини, послав війська на придушення повстання у Слобідській Україні сподвижника С.Разіна І.Дзиковського, вживав заходів для посилення гетьман. влади і свого роду насамперед. Домагався повернення з Сибіру засланців з України, надавав до укр. правосл. церкві, освіт. закладам. М. було скинуто в надзвичайно важливий момент, коли він пробував активно протидіяти тискові на Україну Рос. д-ви, шукав шляхів порозуміння з П.Дорошенком.
Унаслідок моск. інспірації група старшин на чолі з генеральним суддею І.Самойловичем здійснила переворот в ніч на 13 березня 1672. М. був заарештований і відправлений із братом Василем до Москви. Після допитів та катувань у в'язниці їх звинувачено в зраді й засуджено до смерті, яку в останню мить замінили засланням до Сибіру разом із сім'ями. Тут вони проживали в містах Тобольськ та Іркутськ (обидва міста нині в РФ), причому колиш. гетьман обіймав певні урядові посади. Після нових звинувачень М. ув'язнили в Селенгінську (1684–88; нині с. Староселенгінськ в Республіці Бурятія, РФ), але після падіння І.Самойловича визволили й записали в "дети боярские" (на Україну Многогрішним було заборонено вертатися). Разом із сином та онуками ніс прикордонну службу, протидіяв нападові кочовиків, брав активну участь у посольстві Ф.Головіна, яке 1689 уклало перший російсько-китайс. договір (Нерчинський), вів також переговори з монгол. тайшами. 1691–94 був фактично воєводою Селенгінська, очолював оборону краю від нападу монгол. племен. 1691 загинув його син Петро, який очолював козацько-бурятський загін, про що складена бурятська пісня. В джерелах з історії Сибіру згадуються внуки і правнуки М. як "дети боярские". 1696 М. прийняв чернечий постриг, остання прижиттєва згадка про нього датована 1701. Очевидно, того ж року він помер і був похований біля собору в Селенгінську.