Династия, правление которой завершилось в Албании в начале VIII века:
А) Сасаниды В) Мазъядиды С) Аршакиды Д) Мехраниды Е) Омейяды
2. Халиф Муавия, идя на уступки Джаванширу:
1. от имени халифата объявил его правителем Албании
2.отказался от подати, полученной от хазар, в пользу Албании
3. сохранил внутреннюю независимость Албании
4 на одну треть уменьшил налоги, взимаемые с населения
А) 1,2 В)2,3 С) 3,4 Д) 1,3 Е) 2,4
3. В 1066 году:
А) войска султана Тогрула подошли к Тебризу
В) было создано государство сельджуков
С) был совершен разведывательный поход против Византии
Д) сельджуки захватили государство Ширваншахов
Е) произошла Бардинская трагедия
4. Икта - это:
А) земли, принадлежавшие местным феодалам
В) земли, находившиеся в ведении религиозных учреждений, мечетей
С) земли, принадлежавшие халифу
Д) государственные земли
Е) условные земли, дававшиеся за военную службу
5 . Определите цели, преследуемые переселенческой политикой Сасанидов:
1. создать себе этническую опору
2. снизить плотность населения в самом Сасанидском государстве
3. усилить свои позиции в Азербайджане при персоязычных племен
4. обеспечить зороастрийские храмы духовными служителями
5. основать в Албании новые города
6. 1. IX век
2. VII век
А. последняя битва за крепость Базз
В. убийство Джаваншира в результате покушения
С. завершение движения хуррамитов
Д. заключение Джаванширом союза с Византийским императором
7.Установите соответствие:
1. налоги
2. формы земельной собственности
а. джизья
в. мюльк
С. игта
Д. гезит
8. Определите правильную хронологическую последовательность:
1. изготовление крепостных ворот Гянджи
2. постройка Худаферинского моста
3. строительство мечети в селе Сюнди в Шемахе
9. Определите особенности, относящиеся к истории государства Эльденизов 70-х XII века
1. приход к власти Абу Бекра
2. перенесение столицы в Хамадан
3. получение титула Великого атабека Шамседдином Эльденизом
4. приход к власти Мухамед Джахан Пехлевана
5. нанесение поражения грузинским войскам близ Нахчывана
Протягом історичного розвитку стародавні Греція і Рим, при всій різноманітності суспільних відносин та державного устрою в кожній із цих країн, створили багатющу, велику і неповторну культурну спадщину. В історії світової культури вона визначається як антична, греко-римська культура. Культури Греції та Риму - це дві взаємопов´язані, хоч і не тотожні частини одного цілого.
Роль античної спадщини в розвитку європейської культури неможливо переоцінити. Недаремно античну культуру називають колискою європейської цивілізації. Після періоду середньовічного небуття значної частини античних цінностей вона немов чарівний птах фенікс оживає в переосмисленому вигляді у творах митців Відродження. На основі античної традиції в європейській практиці утверджується гуманістичний світогляд, цінності земного буття, ідеал досконалої гармонійної людини. Саме поєднання гуманізму, допитливості, раціоналізму з мистецькою довершеністю робить культуру античного світу одним з провідних духовних надбань людства.
Антична спадщина і традиції, їх гуманістичний зміст становили основу передусім культури і мистецтва Візантії та Близького Сходу. Так, в епоху еллінізму в Олександрії склався просвітницький центр, у якому перехрещувалися шляхи грецької і давньосхідної культурних традицій, розвивалися природничі і гуманітарні науки, філософські школи, розквітало високе мистецтво.
Грецька культура сприймалася в наступні століття як неповторний феномен, історичне чудо. Вона створила таку силу-силенну понять і термінів (у політиці, науці, мистецтві), що дослідник Якоб Бурхарт мав підстави скати: "Ми бачимо очима греків і розмовляємо зворотами їхньої мови". Саме в Стародавній Греції склалися і утвердились такі фундаментальні соціально-політичні поняття, як громадянська свобода і громадянський обов´язок, людяність, гармонійність розвитку особистості, усвідомлення співвідношення особистого і суспільного.
Грецьке мистецтво і культура - пам´ятки архітектури, скульптури, живопису, література, філософія, театр, музика, художні ремесла – стали невід´ємною частиною світосприйняття і життєдіяльності світового соціуму. Ось чому античне мистецтво є для нас класикою. Воно вічне, не підвладне часові, тому що втілює загальнолюдські цінності. І є людина, яка здатна сприймати прекрасне.
Античність, її культура і мистецтво - вічне, невичерпне джерело ідей, думок, художніх відкриттів. З нього людство в усі часи черпало натхнення до творіння прекрасного. Без цієї невмирущої спадщини неможливо уявити шляхи соціального і духовного прогресу людства, його майбутнє.