Відповідь:
Пояснення:
Повстання Жмайла (1625) — козацько-селянське повстання в Україні під керівництвом Марка Жмайла проти шляхетського свавілля.
Занепокоєний масовим покозаченням селянства після Хотинської війни 1620-1621 років, уряд Речі Посполитої у вересні 1625 року послав на Південну Київщину військо на чолі з польським гетьманом Станіславом Конецпольським. Урядове військо 1 жовтня підійшло до Канева. Козацька залога вийшла з міста й після бою з каральним загоном під Мошнами (нині село Черкаського району Черкаської області) відступила до Черкас.
Разом з місцевими козаками, канівські козаки відійшли до гирла річки Цибульника, де збиралися інші козацькі загони. Невдовзі сюди прибули з артилерією запорожці під керівництвом Марка Жмайла. З'єднавшись із козаками, Жмайло очолив повстанське військо.
15 жовтня відбувся запеклий бій. Повстанці завдали значних втрат ворогові, але під натиском переважаючих сил були змушені відступити до Курукового озера. Спроби розгромити тут козаків не мали успіху, і Конецьпольський був змушений почати перемовини, під час яких угодовська частина козацької старшини 5 листопада 1625 року скинула Жмайла з гетьманства і уклала з урядовим командуванням невигідний для козацтва Куруківський договір.
Проведение насильственной и беззаконной коллективизации в 1928-1932 годах в Казахстане, а по сути - геноцида против казахского народа, сопровождалось огромными человеческими жертвами и, как следствие, откочевкой населения, исчисляемого свыше 1,5 млн человек, в Россию, Таджикистан, Калмыкию, Узбекистан, Туркменистан, Каракалпакию, Монголию, Китай, Иран, Афганистан, Турцию. Из них обратно вернулось только 414 тыс. человек, 616 тыс. откочевали безвозвратно. Кампания по коллективизации стала для населения жестоким террором, осуществлялась административно-командными мерами, без учета местных условий и традиций, без продуманной предварительной подготовки.1) произошло падение уровня сельскохозяйственного производства; 2) ухудшились условия жизни по сравнению с периодом НЭПа, что привело к обострению продовольственной проблемы и массовому голоду в 1931-1933 гг.; 3) перекачивание средств из сельского хозяйства в промышленность закрепило техническую отсталость села и не позволило перейти от экстенсивных форм хозяйствования к интенсивным; 4) государство получило возможность бесконтрольно распоряжаться поставками продукции, тем самым фактически была восстановлена продразверстка;
5) крестьянин перестал существовать как собственник и превратился в наемного сельскохозяйственного рабочего; 6) экономическая заинтересованность была заменена внеэкономическим принуждением, что увеличило случаи воровства и хищений колхозного имущества. Все это нагнетало недовольство в обществе.