я хз я хз я хз я я хз хз я хз хз хзхщхщ
У середині 30-х років керівництво Комуністичної партії дійшло висновку про необхідність внесення "демократичних" змін до Конституції СРСР 1924 p., а також до конституцій союзних і автономних республік. Вперше це питання було винесене на обговорення у 1935 р. на лютневому Пленумі ЦК ВКП(б). Таким чином намічалося утворити видимість подальшої демократизації державного ладу. Про які вибори до державних органів могло йтися, якщо й після прийняття Конституції 1936 p. ніхто нікого не обирав? У будь-якому виборчому окрузі балотувався лише один депутат, кандидатура якого висувалася відповідним партійним керівництвом. Був підготовлений досить демократичний за зовнішніми показниками проект Основного Закону СРСР, розглянутий на червневому Пленумі ЦК ВКП(б). Проект Конституції було схвалено Президією ЦВК СРСР і винесено на всенародне обговорення. Зовнішньо активно відбувалося воно й на території України.
У підсумку все звелося до загального схвалення проекту Конституції. В умовах терору 30-х років мало хто б намагався критикувати цей проект, який навіть не містив реальних гарантій захисту прав людини.
VIII Всесоюзний з'їзд Рад 5 грудня 1936 р. одноголосно затвердив і ввів у дію нову Конституцію СРСР 1936 p.
Прийняття Конституції Союзу РСР вимагало розробки нових республіканських конституцій, у тому числі й Конституції УСРР. Розробка проекту Конституції УСРР нагадувала процес, який вже відбувався на союзному рівні. 13 липня 1936 p. Президія ЦВК УСРР утворила конституційну комісію, до складу якої увійшли державні та партійні провідники України: Петровський, Косіор, Постишев, Затонський, Любченко, Якір та ін. Наприкінці 1936 p. Президія ЦВК УСРР прийняла проект Конституції, запропонований конституційною комісією, за основу. Після всенародного "обговорення" він був переданий на розгляд Надзвичайного XIV з'їзду Рад УСРР, який відкрився 25 січня 1937 p., ЗО січня з'їзд Рад постановив:
"Проект Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки в редакції, поданій Редакційною Комісією З'їзду, затвердити". Одночасно з'їзд дав доручення ЦВК у відповідності з новою Конституцією УРСР розробити й затвердити положення про вибори, а також визначити строк виборів до Верховної Ради республіки.
Конституцію УРСР 1937 p. побудовано у відповідності з Конституцією СРСР 1936 p. Вона майже повністю відбивала союзну Конституцію, відтворювала її принципи, копіювала основні положення. Обидві Конституції мали демагогічний характер і були як би поза часом Численні положення Конституції УРСР, як і Конституції СРСР, особливо про права людини, насправді не діяли. Вони мирно співіснували з репресивною машиною, масовими арештами, розстрілами. Основний Закон за формою був демократичним, але повністю відірваним від реального життя.
На початку була Лютнева Революція, Тимчасовий уряд скинув Миколу 2, тому тимчасовий уряд створив на Україні, фейковий Радянський союз (УРСР) в Харкові, і почала робити Русифікацію, повставати проти Уцр (Української Центральної ради) і відбувся бій, між Уцр Більшовиками і Денікінцями, Це було трикутник смерті, і розбили Уцр, у Уцр була лише надія Піти в зимовий похід і вони пішли в похід з Симоном Петлюрою, нажаль у них нічого не вийшло, Була проголошена СРСР.
Статус України в СРСР був малий, вони немогли керувати територією, Українців Більшовики Розкуркулювали, садили в Концтабори, зневажили Народ. Дуже старався щоб це написати
Когда в 1015 году Владимир Святой умер, люди из его ближнего круга разобрали между двумя клетями в его дворце, завернули князя в ковер и, спустив веревками на землю, отвезли в церковь. Разобранное в место, разумеется, тут же заделали. Это не для того, чтобы скрыть его смерть, как пишет летописец Нестор, это для того, чтобы не выносить покойника через дверь. Как известно: выносить плохого покойника через дверь никак нельзя, ибо он может вернуться. А вот так, через пролом в стене, который сразу заделают, гораздо надежней. Покойник уже не сможет найти дорогу назад. Не сможет вернуться и вредить живым. Вот и выходит, что и самые близкие люди считали равноапостольного князя Владимира упырем. А как поступать с упырями – известно: осиновый кол. К сожалению, эта необходимая мера предосторожности не была принята, и в результате случилась трагедия.
Завещания Владимир не оставил и таким образом накалил ситуацию. Вообще-то все понимали, что законным наследником престола мог быть только старший сын Владимира Святополк. Он был даже дважды законный: сын Ярополка и сын Владимира. Потому Святополк и сел в Киеве. Но незадолго до своей смерти Владимир послал князя Бориса (сына от гречанки Анны) воевать печенегов. Дружина была в его руках. Узнав о смерти отца, он сделал провокационный жест: двинул войско на Киев. Но, не дойдя до него, отпустил дружину. Ему говорили: ты что, возьмем Киев. Но он лишь молился. А если бы вел себя как положено полководцу в языческой стране (христианству на Руси не было еще и двадцати лет), то не было бы святых мучеников Бориса и Глеба. Хотя, возможно, был бы мученик Святополк.