Золота Орда (Улус Джучі - Країна Джучі або тюрк. Улу Улус — Велика Країна, Велика Держава, також у різних джерелах - царство Ординське, царство Татарське, Татарщина тощо) — країна і держава, що існувала між 1240–1502 роками і обіймала землі (степи, гори і ліси) Східної Європи, в т.ч. Західної Молдови, старої Русі (України) зі столицею в Києві, Центральної Азії та Західного Сибіру. Виникла на базі монгольських завоювань 1220 — 1240-х років. Початково була частиною єдиної Монгольської імперії нащадків Чингізхана і називалась улусом Джучі, старшого сина Чингізхана. Назва «Золота Орда» походить від назви в московських літописах 16 століття як пам'ять про золоте шатро ханської ставки (орди). У східних літописних джерелах улус Джучі називався Дешт-і-Кипчак, Білою ордою (Ак-орда) та Синьою ордою (Кок-орда). Керувалася прямими нащадками Джучі, що носили титул ханів, а з кінця 14 століття — великих ханів на ознаку своєї суверенності. Поділялася на два найвпливовіші крила — улуси нащадків двох синів Джучі — Батия та його старшого брата Орда Іхена. В процесі розпаду зі складу Золотої Орди виділилися Астраханське ханство, Кримське ханство, Ногайська Орда, Казанське ханство, Велике князівство Московське, Сибірське ханство, Казахське ханство, Узбецьке ханство.
Утворення.
Золота Орда, як окрема військова і управлінська одиниця у складі Війська (Орди) Чингізхана була утворена для походу на західні землі (відносно Монголії і Середньої Азії) тобто у Західну Азію і Східну Європу.
Військо підпорядковувалось Великому хану і ним керували воєначальники призначені ханом — хани, темники, тисяцькі, сотники і десятники.
Руські князівства і руські землі, які були завойовані монголо-татарами в кінці 30 — на початку 40-х років XIII ст. і ввійшли до складу Монгольської імперії, були підпорядковані Золотій Орді. Підпорядкування виражалося у сплаті данини різноманітними продуктами, грошима і людьми (військова повинність), зобов'язанні надавати війська у випадку війни і підпорядкуванню центральній владі (хана), тобто законам Монгольської імперії і рішенням хана.
Таким чином Золота Орда — це військо, військово-адміністративний підрозділ Монгольської імперії, якому підпорядковувались землі від басейну річки Об та пониззя Сирдар'ї на сході до річки Дністер на заході. Пізніше цю назву стали використовувати для позначення держави, утвореної на основі цього війська на цих землях.
Центром Золотої Орди було Нижнє Поволжя, її столицею спочатку було місто Сарай-Бату (поблизу нинішньої Астрахані), з першої половини XIV ст. — місто Сарай-Берке (поблизу нинішнього Волгограда).
Основними центрами грошової справи в середині XIV століття були: Сарай (Селітрове городище), Сарай ал-Джадід, Гюлістан і Азак.
У часи найбільшого розквіту Монгольська імперія включала землі від сучасної України до Китаю і Індії. Імперія була за суттю об'єднанням великої кількості окремих держав — царств, князівств, ханств, а також земель підконтрольних ордам (тобто державам-арміям степовиків-кочівників).
В Золотій Орді переважна частина земель і пасовиськ була зосереджена в руках феодальної монгольської знаті. Поряд із значною частиною закріпаченого селянства в Золотій Орді існували вільні чи напіввільні селяни-общинники і домашні раби. Феодально залежні селяни сплачували феодалам і державі податки за землю, за виноградники, за користування водою з ариків тощо, відбували підводну, шляхову, мостову та інші повинності. Кочівники платили з худоби податки натурою. Поширювався вивіз на продаж у країни Близького Сходу невільників, що їх захоплювали золотоординські феодали під час розбійницьких наскоків на руські та інші сусідні землі. На чолі Золотої Орди стояв хан із роду Батия, який вважався верховним сюзереном і власником землі. Для розв'язання найважливіших державних питань хани скликали курултаї — з'їзди з представників військово-феодальної знаті.
Термин "тюрк". Образование Тюркского каганата. Образование Казахского ханства.Создание Великой Монгольской империи Чингиз-хана.
542 год
Термин «тюрк» впервые упоминается в письменных китайских источниках
552 год
Образование Тюркского каганата. Первая средневековая кочевая империя на территории Евразии в средние века. Основана Бумын-каганом, тюркским правителем из династии Ашина.
VII век (603–660/704 годы)
На территории Казахстана и сопредельных областей Евразии существовал Западно-Тюркский каганат. В письменных источниках именовался он ок будун — «народом десяти стрел». Резиденция кагана (верховного правителя) располагалась в городе Суяб в долине Шу.
682–744 годы
Второй Тюркский каганат
692–766 годы (по другим данным 704–756 годы)
Тюргешский каганат
VIII век
Арабы на территории Южного Казахстана. В 714 г. арабский полководец Ибн Кутейба захватил Шаш и совершил поход в Испиджаб. Каган тюргешей получил прозвище «Абу Музахим» (бодливый) за свои смелые и решительные действия против арабских завоевателей.
751 год
Таласская битва между арабским аббасидским военноначальником Зияд ибн Салихом и китайским полководцем Гяо Сянь-чжи у города Атлах, около Тараза. Китайцы потерпели поражение после перехода карлуков на сторону арабов.
756–940 годы
Карлукский каганат. Первые упоминания о племенах карлуков встречаются в письменных китайских источниках середины V века. Карлуки упоминаются также в древнетюркских рунических памятниках.
IX–XI века
Государство огузов. Огузы состояли из 24 племен. Столица государство город Янгикент. Верховный правитель носил титул «джабгу».
Конец IX — начало XI века
Кимекский каганат. Глава кимекского государства носил титул «байгу» (ябгу/джабгу), но уже с конца IX он принимает высший титул правителя «хакан». Как и у всех их предшественников, основу кимекской экономики составляло кочевое и полукочевое скотоводство, но вместе с тем была развита городская и оседлая культура на берегах Иртыша.
VI–VIII века
Переселение согдийцев в Жетысу (Юго-Восточный Казахстан). Под натиском арабских завоеваний, согдийцы (жители Согда) переселились в Жетысу, где активно занималось внутренней и международной торговлей, вели земледельческое хозяйство.
870–950 годы
Годы жизни Абу Насра ал-Фараби, выдающегося восточного мыслителя, уроженца Фараба (Отрара). Среди его трудов различные трактаты по философии, математике, логике, а также исследования по этике, о разуме и науке, комментарий к «Альмагесту» Птолемея.
942–1212 годы
Государство Караханидов. Династия Караханидов происходила из среды карлуков, состоявших из двух объединений — чигилей и ягма. С 960 года ислам становится государственной религией Караханидов. В XI веке государство Караханидов распалось на восточный и западный каганаты.
1010 год
Вторжение киданей (карахытаев) в Жетысу. В 1125 г. часть киданей-кочевников, обитавшая в северо-западной Маньчжурии и на севере Монголии, откочевала на запад в степи Юго-Восточного Казахстана под предводительством Елюй Даши из рода, правившего империей киданей. 9 сентября 1141 г. в Катванской степи к северо-востоку от Самарканда сельджукская армия потерпела поражение от войск каракитаев.
Начало XI века
Образование Восточного Кыпчакского государства. Кыпчаки вступали в контакты с государством Хорезмшахов на юге, Русью и Камской Булгарией на западе. XI–XIII века — время господства в степной полосе Евразии многочисленных тюрко-кыпчакских племен. Кыпчакские ханы подчиняют своей власти тюрко-огузские племена, частично вытесняют их за границы кочевого мира. Огузская степь, известная по источникам как «Мафазат ал-гуз» становится на многие века степью кыпчаков — Дашт-и Кыпчак. Гегемония кыпчаков прекратилась в первой половине XIII века под ударами тюрко-монгольской конницы Чингиз-хана и его наследников.
XI век
Деятельность выдающихся представителей Востока поэта и государственного деятеля Юсуфа Баласагуни и ученого-лингвиста Махмуда ал-Кашгари. Юсуф (Жусип) родился, вырос и получил образование в Баласагуне (Куз-Орда), одной из столиц Караханидского каганата. Автор общирного поэтического философско-дидактического произведения «Кудатгк билиг» («Благодатное знание»). Махмуд ал-Кашгари учился в Кашгаре, Бухаре и Нишапуре, много путешествовал по землям, населенным тюрками, записывал слова, их значения у различных групп тюрков, фольклор, этнографию и др. Накопленные наблюдения он обобщил в главном труде своей жизни «Диван лугат ат-тюрк».
1206 год
Создание Великой Монгольской империи Чингиз-хана. Чингиз-хан завершил объединение тюрко-монгольских племен Внутренней Азии и провозгласил создание Великой Монгольской империи.
1219–1224 годы
потому что жидовствующие не принимали поклонение иконам и кресту,отрицали монашество.у них было строгое единобожие и непризнание Иисуса,считая его сыном человеческим.отрицали загробную жизнь.Православное духовенство не допусили чтобы жидовствующие подорвали авторитет церкви и в 1490 году -церковный собор признал виновными в ереси новгородских священиков.Их отлучили от церкви и лишили сана,а руководителей бросили в тюрьму.