хронологическая таблица
древний египет
ок. 3100–3000 г. до н. э.
объединение верхнего и нижнего египта.
ок. 2800–2700 г.
строительство самых больших пирамид хуфу (хеопса)
и хафра (хефрена).
ок. 1750 г.
вторжение гиксосов.
1504–1450 гг.
тутмос iii; совершил 17 завоевательных походов в азию и достиг четвертого порога нила.
1372–1354 гг.
правление эхнатона. установление культа атона – солнечного диска.
1301–1235 гг.
рамсес ii. противоборство с хеттской державой; строительство храмов.
671 г.
завоевание египта ассирией.
525 г.
завоевание египта персидской державой.
332 г.
завоевание египта александром македонским.
передняя азия
1792–1750 гг. до н. э.
правление царя хаммурапи в вавилоне. составление законов.
х в.
правление царей давида и соломона в древнееврейском царстве. строительство храма в иерусалиме.
ix в.
распад древнееврейского царства на израиль и иудею.
722–705 гг.
правление саргона ii в ассирии.
722 г.
разгром израильского царства ассирийцами.
vii в.
расцвет ассирийской державы.
669–627 гг.
правление ашшурбанипала. составление ниневийской библиотеки.
612 г.
падение столицы ассирии ниневии.
605–562 гг.
правление навуходоносора ii в вавилоне.
587 г.
захват иерусалима вавилонянами и начало вавилонского плена.
539 г.
захват вавилона персидским царем киром.
древняя греция
xiii в. до н. э. (1240–1230 гг.)
троянская война.
xi– ix вв.
гомеровский период.
viii– vi вв.
великая греческая колонизация.
776 г.
первая олимпиада. .
viii –vii вв.
завоевание спартой мессении.
621 г.
законы драконта в афинах.
594 г.
реформы солона в афинах.
560–527 гг. (с перерывами)
тирания писистрага в афинах.
510 г.
изгнание гиппия из афин.
509–500 гг.
реформы клисфена в афинах.
500–449 гг.
греко-персидские войны.
490 г.
бигва при марафоне.
480 г.
битва при саламине.
479 г.
битвы при платеях и при микале.
478–477 гг.
организация афинского морского союза.
462 г.
реформы эфиальта в афинах.
446-429 гг.
правление перикла в афинах.
431–404 гг.
пелопоннесская война.
411 г.
олигархический переворот в афинах.
406–367 гг.
тирания дионисия старшего в сиракузах.
404–403 гг.
тирания тридцати в афинах.
401–400 гг.
отступление 10 000 греков.
379 г.
демократический переворот в фивах.
338 г.
битва при херонее. победа македонского царя филиппа над коалицией греческих городов.
336–323 гг.
правление александра македонского.
333 г.
битва при иссе.
327–325 гг.
поход александра македонского на индию.
168 г.
битва при пидне. превращение македонии в римскую провинцию.
146 г.
разрушение коринфа. завоевание греции римом.
древний рим
754–753 гг. до н. э.
традиционная дата основания города рима.
viii– vi вв.
царский период римской .
510г.
изгнание из рима царя тарквиния гордого.
264–241 гг.
первая пуническая война.
218–201 гг.
вторая пуническая война.
216г.
битва при каннах.
202г.
битва при заме.
149–146 гг.
третья пуническая война.
133г.
трибунат тиберия гракха.
138–132 гг.
восстание рабов в сицилии.
123–122 гг.
реформы гая гракха.
107–104 гг.
военно-политические реформы мария.
102 или 100–44 гг.
гай юлий цезарь.
82–79 гг.
диктатура суллы.
74–71 гг.
восстание рабов под предводительством спартака.
63–62 гг.
заговор каталины.
58–50 гг.
война юлия цезаря в галлии.
49–45 гг.
гражданская война между юлием цезарем и его противниками.
48г.
битва при фарсале. гибель гнея помпея.
42г.
битва при филиппах.
30г.
захват октавианом александрии. гибель марка антония и клеопатры. установление империи в риме.
30 г. до н. э. – 14 г. н. э.
единоличное правление октавиана августа.
9г.
битва в тевтобургском лесу.
54–68 гг.
принципат нерона.
64г.
рима.
70г.
взятие и разрушение иерусалима римскими войсками.
79г.
извержение везувия. гибель городов геркуланума и помпеи.
98– 117гг.
правление императора траяна.
284–305 гг.
правление императора диоклетиана.
306–337 гг.
правление императора константина.
313 г.
миланский эдикт о веротерпимости.
325 г.
никейский собор. превращение христианства в государственную религию.
330 г.
провозглашение столицей империи константинополя.
379–395 гг.
правление феодосия i.
395 г.
разделение империи на западную и восточную.
410 г.
взятие и разгром рима готами.
455 г.
разгром рима вандалами.
476 г.
низложение ромула августула. традиционная дата падения римской империи.
За своїми масштабами, кількістю збройних сил, які брали участь у битвах, Хотинська війна була однією з найбільших воєн у середньовічній Європі. У ній брало участь із обох сторін близько 350 тисяч чоловік. Загальні втрати становили з боку Туреччини - понад 80 тисяч; з боку Польщі - близько 14 тисяч. Українські полки втратили близько 5 тисяч козаків. Такі порівняно незначні втрати свідчать про військову майстерність самих запорожців і про воєнний талант Сагайдачного. Він зумів правильно оцінити стратегічну обстановку, реально усвідомлював можливості свого війська та здеморалізований стан супротивника, що суттєво знецінювало його чисельну перевагу.
Відомо, що багато дослідників вважають політику гетьмана Сагайдачного як суто угодівську щодо Польщі. Звідси й героїзм козаків, проявлений в боях під Хотином заради врятування Речі Посполитої. Однак, варто погодитись з тими істориками, які визначають, що Сагайдачний був політичним діячем, який виходив з реалій польсько-українських відносин, бо реально оцінював військову та політичну силу Польщі. Водночас постійно використовував в інтересах українців конфлікти шляхетської влади з урядами Туреччини, Московщини, щоб у такий б ослабити їх, а в межах Речі Посполитої вибороти собі незалежне самоуправління - автономію.
Молдавський літописець Костін так оцінював козаків та їх керівника Сагайдачного під Хотином: "Козаки зі своїм гетьманом, який був справжньою людиною і воїном, трималися дуже стійко". У Західній Європі, де з великим напруженням та інтересом стежили за розвитком подій під Хотином, від яких могла залежати доля багатьох європейських народів, також утвердилася загальна думка про те, що основна заслуга у відсічі турецько-татарським полчищам, у провалі завойовницького походу Османа на Україну і Польщу належить запорозькому козацтву. Таку думку висловлює французький історик Бодьє у розвідці, яку він видав у 1631 р. в Парижі.
Участь запорозьких козаків у Хотинській війні відіграла велику роль в історії України, Польщі та інших країн Східної Європи. Козаки воювали проти турецько-татарської армії не тому, що цього хотіли польські магнати, шляхтичі, королівський уряд і гетьман П. Сагайдачний. Головним завданням козацького війська було відбити наступ султанської армії, завдати їй повного розгрому, захистити українські землі від грабежів і розорення, а український народ - від турецького іга. Хотинська війна принесла запорозьким козакам ще більшу світову славу. Навіть шляхетська Польща після цієї війни змушена була зважати на сили запорожців і прагнула не загострювати з ними відносин. Але ця війна не принесла козакам полегшення. Королівський уряд офіційно не визнав нереєстрових запорозьких козаків всіляко намагався їх знищити. Козацтво і надалі боролось проти польського магнатсько-шляхетського гніту, відстоюючи свої права і свободи.
Перемогою в Хотинській війні українці в особі козаків вийшли на міжнародну політичну арену як захисники християнського світу від мусульманської загрози. Героїчна боротьба запорозьких козаків біля Хотина відбила на певний час прагнення турецького султана захопити Україну. У цій битві Туреччина переконалась у могутності запорозького війська і його здатності відстояти свою незалежність.
Монгольская империя распалась на:
- Империя Юань
-Улус Джучи (Золотая Орда)
- Государство Хулагуидов
- Чагайчкий улус
Объяснение:
Во второй половине XIII века начался распад империи на улусы, во главе которой стояли чингизиды.