Сільське господарство окупованого півострова одним з перших відчуло на собі всі «принади» анексії: відсутність води, добрив, техніки, додаткових робочих рук при збиранні врожаю. Тобто всі ці «дрібниці», про які не думали ті, хто проводив сумнозвісний «референдум» у березні 2014 року. А пожинати гіркі «плоди» цієї геополітичної авантюри доводиться тепер кримським селянам.
Риторика кримської «влади» щодо майбутнього сільського господарства регіону досить суперечлива: від повних оптимізму звітів про «рекордні» врожаї до боязких скарг на брак води, комбікормів, насіння, техніки, і головне, грошей, щоб все це оплатити. При цьому за підсумком сільськогосподарського року скарг виявилося більше, ніж досягнень, якими
крестьянам нравилось то,что их освободили. они свободны. так же крестьянские дома, постройки, все движимое имущество крестьян было признано их личной собственностью.но за пользование надельной землёй крестьяне должны были отбывать барщину или платить оброк и не имели права отказа от неё в течение 49 лет. это идет в минус. и ко всему этому,наконец,крестьяне были недовольны тем,что земли так и остались у помещиков
Помещикам вряд ли что-то нравилось,только если то,что крестьянин отбывал у него барщину и платил оброк
ну и разве только то,что государство на льготных условиях предоставило помещикам финансовые гарантии получения выкупных платежей (выкупная операция), приняв их выплату на себя. крестьяне, соответственно, должны были выплачивать выкупные платежи государству