ответ:Рим було засновано у 753 р. до н. е. За легендою, його заснування пов’язували з Троянською війною. Після чудового врятування двох маленьких братів Ромула і Рема (синів бога Марса) їх вигодувала молоком вовчиця. Місто було названо за іменем Ромула, який стає першим римським царем. Етруски поклонялися цілому пантеону добрих і злих демонів, головними були верховні боги Вертумн і Тін, а також богині Уні та Міневра. Під впливом етрусків на Капітолії виник перший храм, де встановили статуї цих богів, яких латиняни ототожнювали зі своїми богами. На поминках знаті рабів примушували битися до смерті, на основі цього звичаю виникли римські бої гладіаторів.
Етруська архітектура характеризувалася чітко розпланованими містами, численними гробницями. Скульптури створювалися з теракоти та бронзи (великі саркофаги, статуї Аполлона, Химери, всесвітньо відома Капітолійська вовчиця). Високого рівня досягло і створення лакованої кераміки.
У період Великої колонізації (VIII-IV ст. до н. е.) греки значно вплинули на етруську культуру. Це відобразилося на формі та орнаменті кераміки, будівництві храмів за грецьким зразком, наслідуванні міфології та епосу. У свою чергу, етруски вплинули на сусідні італійські племена, особливо на римлян. Римляни перейняли етруську писемність (римські цифри б ворожби (на нутрощах тварин та за польотом птахів), одяг (римську тогу та ін.).
Для "царського" періоду в історії Риму характерно розклад первісних відношень і зародження класів. Виникає римська держава. За легендою, у Римі правило сім царів, останні три були за походженням етрусками. За їх часи місто обгородили кам’яною стіною, провели каналізацію, збудували перший цирк для гладіаторських боїв.
Етруське панування у Римі закінчилося у 510 р. до н. е., коли повсталий народ скинув царя Тарквінія Гордого і створилася аристократична рабовласницька республіка.
Період ранньої республіки охоплює VIII-III ст. до н. е., у цей час Рим підкоряє усю територію Апеннінського півострова. Політична влада реально перебувала в руках патриціїв, а вищий орган влади – народні збори – мали обмежені можливості.
Релігія римської республіки збагачувалася грецькими елементами. Поступово утворився пантеон 12 головних божеств. Серед них: Юпітер – бог неба, Юнона – богиня неба і шлюбу, Нептун – бог морів, Міневра – богиня мудрості та ремесла, Марс – бог війни, Венера – богиня кохання, Аполлон – бога сонця і мистецтв. Разом з богами були запозичені й грецькі міфи.
Объяснение:
Рим було засновано у 753 р. до н. е. За легендою, його заснування пов’язували з Троянською війною. Після чудового врятування двох маленьких братів Ромула і Рема (синів бога Марса) їх вигодувала молоком вовчиця. Місто було названо за іменем Ромула, який стає першим римським царем. Етруски поклонялися цілому пантеону добрих і злих демонів, головними були верховні боги Вертумн і Тін, а також богині Уні та Міневра. Під впливом етрусків на Капітолії виник перший храм, де встановили статуї цих богів, яких латиняни ототожнювали зі своїми богами. На поминках знаті рабів примушували битися до смерті, на основі цього звичаю виникли римські бої гладіаторів.
Етруська архітектура характеризувалася чітко розпланованими містами, численними гробницями. Скульптури створювалися з теракоти та бронзи (великі саркофаги, статуї Аполлона, Химери, всесвітньо відома Капітолійська вовчиця). Високого рівня досягло і створення лакованої кераміки.
У період Великої колонізації (VIII-IV ст. до н. е.) греки значно вплинули на етруську культуру. Це відобразилося на формі та орнаменті кераміки, будівництві храмів за грецьким зразком, наслідуванні міфології та епосу. У свою чергу, етруски вплинули на сусідні італійські племена, особливо на римлян. Римляни перейняли етруську писемність (римські цифри б ворожби (на нутрощах тварин та за польотом птахів), одяг (римську тогу та ін
Объяснение:
Колонизация Казахстана окончательно была завершена реформами 1886, 1891 годов. 2 июня 1886 года было принято «Положение об управлении Туркестанским краем», 25 марта 1891 года последовало «Положение об управлении Акмолинской, Семипалатинской, Семиреченской, Уральской и Тургайской областями» или «Степное положение». Эти положения были продолжением и дополнением указов 60-х годов. Территория Казахстана вошла теперь в состав 2 генерал-губернаторств: Туркестанского, с центром в Ташкенте и Степного, с центром в Омске. Вся власть, как и прежде, сосредотачивалась в руках генерал-губернатора.
В состав Туркестанского генерал-губернаторства вошли Ферганская, Самаркандская, Сырдарьинская области, в состав Степного – Акмолинская, Семипалатинская, Уральская, Тургайская, Семиреченская (последняя с 1897 года вошла в состав Туркестанского генерал-губернаторства). В областных центрах были созданы полицейские управления.
Области, как и раньше, делились на уезды. В уездных городах были введены полицейские приставства. Уездные начальники получили право контроля над постановлениями аульных и сельских съездов, право задерживать любого казаха на срок до 7 суток, право проводить политический сыск во вверенных землях. Был введен институт приставов.
Что касается нововведений в налоговой системе, они выразились в повышении кибиточной подати до 4 рублей, увеличении земельных сборов.
Объяснение: