В 1769 г. из Лондона вышла экспедиционная барка «Индевор» («Усилие») с целью наблюдения за прохождением Венеры через Солнце. Её руководителем назначили капитана Кука, который вместе с астрономом Ч. Грином должен был заниматься изысканиями на острове Таити. В январе 1769 г. они обогнули мыс Горн и достигли берегов Таити. Высадив на острове астрономов, Кук занялся исследованием архипелага и попутно открыл острова Товарищества. Отправившись на поиски Новой Земли, виденной Тасманом в 1642 г., в октябре подошёл к восточным берегам Новой Зеландии. Более трёх месяцев плавал Кук вдоль её берегов и убедился, что это два крупных острова, разделённых проливом (позже получившим его имя). Неприязнь местных жителей не позволила ему проникнуть вглубь островов.
Далее он направился к берегам Австралии. В 1770 г. приблизился к неизвестному восточному берегу Австралийского материка (называвшегося в то время Новой Голландией). К августу этого же года Кук достиг его северной оконечности. Всему восточному побережью материка он дал название Новый Южный Уэльс, а Австралию объявил собственностью Англии. Кук первым исследовал и нанёс на карту около 4 тыс. км её восточного побережья и почти весь (2300 км) открытый им Большой Барьерный риф.
На материке Кук увидел странных животных с длинными ногами и сильным хвостом. Эти животные передвигались прыжками. Когда Кук спросил у местных жителей, как называются эти животные, те ответили «не понимаем», что на языке аборигенов звучало как «кангаро». Так и появилось название — кенгуру.
например
Відповідь:
Пояснення:
Кінець XIX — початок ХХ століття називають «золотою добою» українського меценатства.
В кінці XIX — початку ХХ століття внаслідок соціально-економічних перетворень, викликаних відміною кріпацтва, розвитком ринкових відносин та підприємництва відбувається активізація суспільно-культурної діяльності. Розширилось і поле діяльності меценатів. Вони робили вигідні замовлення художникам, оплачували їх закордонні творчі поїздки, купляли твори мистецтва з виставок, засновували власні галереї, залучали до співпраці діячів культури та мистецтва. Виробилась своєрідна система так званого «малого меценатства», яка сприяла зібранню мистецької спадщини в приватні колекції. Серед таких приватних колекцій, колекції О. М. Алфьорова, К. М. Скаржинської, Б. Г. Філонова, І. І. Шараневича. Під час виставки церковної старовини в Петрограді збирались кошти потерпівшим у Першій світовій війні солдатам. До виставки долучились і українські колекціонери: Б. І. Ханенко представив хрести, ікони із свого зібрання, О. О. Бобринський — емалі. В свою чергу, митці не вважали за сором звернутись з проханням про фінансову до до меценатів. В цей час меценати представляють дві групи: фундатори та організатори. Меценати пропагували свої надбання, поширювали наукові знання, утворювали благодійні фонди. Наприклад, до бібліотеки Київського Товариства охорони пам'ятників старовини і мистецтва Б. І. Ханенко передав шість томів власних «Старожитностей Придніпров'я». Подружжя Ханенків видало також каталог власної колекції «Зібрання картин італійської, іспанської, фламандської, голландської та ін. шкіл» (1899). Меценати Львова В.Дідушицький, А.Потоцький, Л.Сапега заснували доброчинну організацію ім. К.Шайнохи з метою до науковцям та літераторам. Досить популярним стає садове меценатство. У родових маєтках збирались предмети декоративно-прикладного мистецтва, картини, скульптури, бібліотеки. Самі ж садиби були шедеврами садово-паркового й архітектурного мистецтва.
В 1261 году султан Бейбарс пришел на Византии.