Відповідь:
Революційні події 1848–1849 рр. були важливим етапом у розвитку європейських країн. Попри те, що революції завершилися поразкою, вони уможливили пришвидшення процесів подальшого становлення індустріального суспільства.
Зовсім інша ситуація склалася на західноукраїнських землях. Після 1848 р. кріпосницькі порядки вже не перешкоджали економічному розвиткові. Одначе західноукраїнські землі до останніх днів існування імперії залишалися найбільш відсталими в економічній площині територіями Австро-Угорщини з найнижчим рівнем життя населення.
У 50–60-х рр., завдяки політиці віденського уряду і західних і центральних провінціях Австро-Угорщини швидкими темпами розвивалася промисловість, а Галичина, Буковина і Закарпаття зберігали давній, аграрний характер економіки. Її розвиток на західноукраїнських землях дедалі більше визначався інтересами великої фабричної промисловості у західних провінціях.
Імперський уряд фактично не вживав ніяких заходів для розвитку промисловості на західноукраїнських землях. Урядові кола відмовлялися надавати західноукраїнським підприємцям податкові пільги, якими користувалися в західних провінціях. Доступ західноукраїнським товарам на ринки Австро-Угорщини та сусідніх країн був фактично закритий. Водночас існували пільги на вивезення звідси сировини й напівфабрикатів. Навіть усередині краю західноукраїнським підприємцям було дуже важко вести конкурентну боротьбу з іноземними фірмами. Дешеві фабричні товари витісняли з ринку місцеві вироби.
У 70-х рр. західноукраїнські землі привертали дедалі більшу увагу австро-угорських підприємців не лише як ринок збуту товарів, а й як джерело дешевої сировини. Внаслідок цього стали швидко розвиватися нафтодобувна та лісозаготівельна галузі промисловості. Наприкінці ХІХ ст. іноземний капітал посилив свої позиції в економіці західноукраїнських земель. Великі фірми перебирали торгівлю, банки, цілі галузі промисловості. Іноземні підприємці поглинали всі підприємства, чиє існування було їм небажане, унеможливлювали створення тих, діяльність яких суперечила їхнім інтересам.
Сільське господарство західноукраїнських земель розвивалося надзвичайно повільно. Величезні земельні масиви знаходились у власності поміщиків, тоді як більшість селянства постійно страждала від малоземелля. Природне зростання чисельності населення ще більше загострювало ситуацію.
Економічне становище західноукраїнських земель у складі Австро-Угорщини як і раніше залишалося наближеним до колоніального. Цей край був ринком збуту готової продукції з центральних регіонів імперії і джерелом надходження сировини. Одночасно він був резервуаром дешевої робочої сили, яка надходила звідси на західноєвропейський та заокеанський ринки праці.
Пояснення:
Протягом другої половини століття кількість населення західноукраїнських земель збільшилася. За даними австрійських та угорських державних переписів 1857 і 1900 рр., на західноукраїнських землях мешкало відповідно 2600 тис. і 3814 тис. українців. Оскільки за цей відтинок часу загальна кількість населення значно зросла, питома вага українців у його складі зменшилася. Зростання чисельності населення дедалі більше загострювало місцеві соціально-економічні проблеми. У Галичині густота населення в сільській місцевості протягом цього часу збільшилася з 32 до 102 осіб на 1 кв. км.
Объяснение:
Байтурсынов Ахмет (Ахмет Байтурсынулы) – государственный деятель, ученый, просветитель, поэт, публицист, реформатор национальной письменности, основоположник казахской лингвистики и литературоведения, один из руководителей национально–освободительного движения казахского народа в начале ХХ века. Политическая деятельность Байтурсынова начинается с 1905г. Он один из авторов Каркаралинской петиции, под которой подписались 14 500 человек. Первая книга «Сорок басен» вышла в 1909г. 1 июля 1909г. он был арестован и посажен в Семипалатинскую тюрьму по обвинению в распространении идеи автономного самоуправления, разжигании национальной вражды. Царская власть приняла решение о его выселении из Казахстана. С 9 марта 1910г. до конца 1917г. он жил в Оренбурге. Вместе с А.Бокейхановым, М.Дулатовым издавал первую общенациональную газету «Казах», участвовал в создании партии «Алаш» и правительства Алашорды, став одним из «отцов» казахской национальной государственной идеи. В 1929г. вместе с другими членами Алашорды Байтурсынов был арестован в Алматы и направлен в московскую Бутырскую тюрьму. Ему предъявили обвинение в контрреволюционной деятельности, подготовке вооруженного восстания, приговорив к расстрелу. В феврале 1931г. приговор был заменен на 10 лет лагерей, а в ноябре 1932г. – на трехлетнюю ссылку в Архангельск. В 1934г. был до освобожден и вернулся в Алма-Ату. 8 октября 1937г. он вновь подвергся аресту. 8 декабря 1938г. Байтурсынов был расстрелян, а в 1988г. реабилитирован посмертно.
В честь А.Байтурсынова названы улицы и школы Казахстана, институт языкознания, университет в Костанае. В Алматы открыт дом-музей и установлен памятник.
Литература:
Ахметова Л.С. Алихан Букейханов — поиск ориентиров. Ахмет Байтурсынов — главное — обретение государственности. Рыскулов Т. — яркий политик советского Востока. — Астана, 2008. — 204 с.
Архивы — память Центр Документации Новейшей истории Восточно-Казахстанской области. — Семипалатинск, 2000.
Бегалин К. В составе империи: детская энциклопедия Казахстана. — Алматы: Аруна, 2011. — С.85
Елдес Д. Жизнь языка и язык в жизни // Қазақ үні. — 2015. — №13, 7 сәуір. — С.11
Илиуф Х-М. Ахмет Байтурсынов: великий учитель нации // Вести Семей. — 2011. — 29 марта. — С.4
История Казахстана: энциклопедический справочник. — Алматы: Аруна, 2010. — С.81.
Койгельдиев М. Движение Алаш. — Алматы,1995.
Мусагажинова А.А. Роль казахских просветителей в истории возникновения гендерной политики Казахстана // Евразийское сообщество. — 2010. — №2. — С. 199-203
Нургали Р. Казахская литература: концепции и жанры. — Астана: Фолиант, 2010. — 504 с.
Нурпейсов К. Алаш һам Алашорда. — Алматы,1995.
Отегенова Ж.Ж. Лидеры партии «Алаш»: методические рекомендации // История Казахстана: преподавание в школе. — 2014. — № 7. — С.25-28
Озганбай О. Государственная Дума России и Казахстан (1905-1917 гг.): учебное пособие. — Алматы: Арыс, 2000. — 284 с.
Список, утвержденный комиссией ЦК КП(б), враждебной алашординской и националистической литературы, подлежащей изъятию из библиотек, книготорговой сети и личных библиотек: архивный документ. — 9 с.
Сыздыкова Р. Ахмет Байтурсынов. — Алматы,1995.
Султанбеков М. Синий меридиан. Алашорда. Аттила. — Семей: ПК «Семей-Печать», 2013. — 325 с.
Султанбеков М. Ахмет Байтурсынов в своем величии: имя в истории // Вести Семей. — 2012. — 10 июля. — С.4
Объяснение: