коротко:Впервые заключён в 197 году до н. э. с хуннским шаньюем Модэ. Суть договора состояла в том, что китайская принцесса выходила замуж за варварского владыку и император каждый год отправлял определённое количество «подарков» родственникам-варварам, а варвары обязывались не совершать набеги на Китай.
не коротко:Договор Мира и Родства (кит. упр. 和親, пиньинь heqin, палл. хэцинь) — форма договора, которую китайцы использовали для заключения мира с «варварскими» народами. Впервые заключён в 197 году до н. э. с хуннским шаньюем Модэ. Суть договора состояла в том, что китайская принцесса выходила замуж за варварского владыку и император каждый год отправлял определённое количество «подарков» родственникам-варварам, а варвары обязывались не совершать набеги на Китай. Китайцы считали такой договор унизительным для своей империи и заключали его, только когда не имели сил, чтобы победить варваров.
Відповідь:
Столипінська реформа (Столипінська аграрна реформа) — низка законодавчих актів, написаних задля перерозподілу селянської земельної площі в Російській імперії та задля підвищення продуктивності сільського господарства.
Назва походить від одного з її ініціаторів і головного реалізатора — голови Ради Міністрів Петра Столипіна. Столипінська реформа безпосередньо пов'язана з революційними подіями 1905 року та невдачами імперського уряду задовільно розв'язати аграрне питання (див. ЕУ І, стор. 1 042). Основними законодавчими актами реформи були: указ від 9 (22) листопада 1906 року «Про доповнення деяких постанов діючих законів, які стосуються селянського землеволодіння і землекористування» і ухвалений на його підставі Державною Думою закон від 14 (27) червня 1910 року.
За цими законами скасувалися обов'язкові форми земельної общини і кожному селянинові надавалося право вийти з неї й виділити свою землю у повну власність. Він мав також право вимагати виділення землі в одному масиві — «відрубі», до якого міг приєднати свою садибну землю і перенести сюди будівлі, утворюючи т. ч. «хутір». Селяни користувалися до Селянського поземельного банку, який кредитував купівлю землі і допомагав створити хутірні і відрубні (польовий наділ без садиби) господарства.
Останнім актом Столипінської реформи був закон 29. 5. (11. 6.) 1911 про землеустрій, який встановлював порядок праці землевпорядних комісій (губернських, повітових і волосних, створених ще указом від 4(17) березня 1906 . Протягом 1920—1921 в Казахстані (26 % всіх общинників) з 16,9 млн десятин землі (15 % всього общинного землеволодіння).
В Україні процес виходу з громад пішов ще далі, при чому він був нерівномірний, бо общини майже не було на Правобережжі й Полтавщині, натомість вона переважала у степу й на Харківщині. Але й тут общинне землекористування було переважно лише формальним, бо поодинокі господарства користувалися землею на правах подвірного землеволодіння, тобто власником землі вважався весь двір; її, права, не можна було продати, але можна було ділити між спадкоємцями двору.
Пояснення: