Задание No 2. Определите этнический состав государств, заполнив таблицу «Племена государств пocлeмонгольского периода» Ак Орда Ханство Абулхаира Ногайская Орда Вывод: Задание No 3. Опишите картину «Оборона Отрара» (стр.114 учебника). И ВЫВОД!!
Процесс вступления стран Східної Європи до Європейського Союзу складався з кількох етапів, і основні події, що відбувалися в цей період, можна розташувати в такому хронологічному ланцюжку:
1. Листопад 1989 року:
- Падіння Берлінської стіни, що символізувало кінець поділу Європи на східний та західний блоки.
2. Вересень 1990 року:
- Підписання Декларації про суверенітет відокремлених держав Східної Європи, що започаткувало процес розпаду Радянського Союзу та інших комуністичних режимів.
3. 1991-1992 роки:
- Відокремлення України, Білорусі та окремих республік колишнього СРСР та їх оголошення незалежними державами.
- Початок переговорів щодо асоціації та співробітництва з Європейським Союзом (АСЕ).
4. 1993 рік:
- Укладення Угоди про партнерство та співробітництво між ЄС та Східною Європою, що була першим кроком на шляху до вступу до ЄС.
5. 1998 рік:
- Початок перемовин для укладання Угод про стабілізацію та асоціацію (УСА) між ЄС та країнами Східної Європи.
- Початок проведення реформ, необхідних для відповідності стандартам ЄС.
6. 2004 рік:
- Вступ Польщі, Угорщини, Чехії, Словенії, Словаччини, Литви, Латвії, Естонії, Мальти та Кіпру до ЄС.
- Укладення Угод про стабілізацію та асоціацію з Болгарією та Румунією.
7. 2007 рік:
- Вступ Болгарії та Румунії до ЄС.
- Укладання Угоди про стабілізацію та асоціацію з Хорватією.
8. 2013 рік:
- Вступ Хорватії до ЄС.
9. 2014 рік:
- Початок проведення Асоціації України з ЄС, яка передбачала реформи та поглиблену співпрацю між обома сторонами.
10. 2019 рік:
- Укладання Угоди про асоціацію з Молдовою та Грузією.
Цей хронологічний ланцюжок дат дає загальне уявлення про послідовність подій, що відбувалися під час процесу вступу країн Східної Європи до ЄС. Крім розміщення подій за часом, також важливо звернути увагу на причини та наслідки цих подій, що може бути предметом подальшого вивчення.
Чтобы контролировать ситуацию, которая отразилась после ВМВ, сверхдержавам следовало принять несколько важных мер и учесть некоторые факторы.
1. Создание союзов и международных организаций: Сверхдержавы должны были активно принять участие в создании и поддержке таких организаций, как Организация Объединённых Наций (ООН), чтобы обеспечить международную безопасность и дипломатическую сотрудничество. Это позволило бы решать конфликты между странами мирным путем и урегулировать напряженность.
2. Укрепление своей экономической и военной мощи: Чтобы контролировать ситуацию и предотвратить возможные конфликты, сверхдержавам необходимо было наращивать свои экономические и военные возможности. Это включает модернизацию вооружений, улучшение армии и авиации, осуществление исследований и разработок новых технологий, а также развитие инфраструктуры и экономики.
3. Проведение переговоров и заключение соглашений: Чтобы избежать напряженности и потенциальных конфликтов, сверхдержавам следовало активно участвовать в переговорах и заключать соглашения с другими странами. Это включает примирение с бывшими врагами, создание торговых и политических партнерств, а также обмен информацией и идеями.
4. Помощь развивающимся странам: Для стабилизации и контроля ситуации после ВМВ сверхдержавы должны были оказывать помощь развивающимся странам. Это включает финансовую, техническую и гуманитарную поддержку, обучение и обмен экспертами, а также помощь при восстановлении разрушенных регионов.
5. Пропаганда и мягкая сила: Для контроля ситуации и влияния на другие страны сверхдержавы могли использовать пропаганду и мягкую силу. Это включает показ своих достижений и культуры, осуществление культурного обмена, развитие и распространение своей культуры, литературы и кино, а также участие в спортивных мероприятиях и культурных фестивалях.
В целом, для контроля ситуации после ВМВ сверхдержавам необходимо было строить отношения с другими странами на основе доверия, сотрудничества и мирного разрешения конфликтов. Это требовало участия в создании и поддержке международных организаций, укрепления экономической и военной мощи, заключения соглашений, помощи развивающимся странам, использования пропаганды и мягкой силы. Все эти меры способствовали бы установлению стабильности, мира и развития в мире после ВМВ.
1. Листопад 1989 року:
- Падіння Берлінської стіни, що символізувало кінець поділу Європи на східний та західний блоки.
2. Вересень 1990 року:
- Підписання Декларації про суверенітет відокремлених держав Східної Європи, що започаткувало процес розпаду Радянського Союзу та інших комуністичних режимів.
3. 1991-1992 роки:
- Відокремлення України, Білорусі та окремих республік колишнього СРСР та їх оголошення незалежними державами.
- Початок переговорів щодо асоціації та співробітництва з Європейським Союзом (АСЕ).
4. 1993 рік:
- Укладення Угоди про партнерство та співробітництво між ЄС та Східною Європою, що була першим кроком на шляху до вступу до ЄС.
5. 1998 рік:
- Початок перемовин для укладання Угод про стабілізацію та асоціацію (УСА) між ЄС та країнами Східної Європи.
- Початок проведення реформ, необхідних для відповідності стандартам ЄС.
6. 2004 рік:
- Вступ Польщі, Угорщини, Чехії, Словенії, Словаччини, Литви, Латвії, Естонії, Мальти та Кіпру до ЄС.
- Укладення Угод про стабілізацію та асоціацію з Болгарією та Румунією.
7. 2007 рік:
- Вступ Болгарії та Румунії до ЄС.
- Укладання Угоди про стабілізацію та асоціацію з Хорватією.
8. 2013 рік:
- Вступ Хорватії до ЄС.
9. 2014 рік:
- Початок проведення Асоціації України з ЄС, яка передбачала реформи та поглиблену співпрацю між обома сторонами.
10. 2019 рік:
- Укладання Угоди про асоціацію з Молдовою та Грузією.
Цей хронологічний ланцюжок дат дає загальне уявлення про послідовність подій, що відбувалися під час процесу вступу країн Східної Європи до ЄС. Крім розміщення подій за часом, також важливо звернути увагу на причини та наслідки цих подій, що може бути предметом подальшого вивчення.