Объяснение:
Річ Посполита була найбільшою державою тогочасної Західної Європи з населенням 7,5 млн. і загальною площею 815 тис. кв. км. Поляки заселяли лише 180 тис. кв. км цієї території і становили майже половину її населення. Кількість українців, які жили на цій території, не перевищувала 2 млн.
Найвищим станом вважалася шляхта. В Україні до неї належало майже 30 найбагатших князівських родів, які походили від суверенних колись князів із династії Рюриковичів і Гедиміновичів: Острозькі, Сангушки, Чарторийські, Вишневецькі, Заславські та ін. До шляхти належали також багаті нащадки бояр київського періоду, які мали маєтки з 10-15 сіл. Шляхтичів, які належали до найвищої верстви, називали магнатами.
Дрібна шляхта складалася з підданих, які дістали свій статус на службі в кавалерії, охороняючи замки чи кордони. їхніх земель вистачало тільки на те, щоб утримувати сім'ю. Загалом українська шляхта становила 5% усього населення.
Наприкінці XV - на початку XVI ст. шляхта підпорядкувала собі місцеві зібрання - сеймики, а пізніше й загальний сейм Речі Посполитої, якому належала найвища економічна влада у країні. У 1505 р. польський сейм прийняв закон, згідно з яким королю заборонялося без згоди шляхти видавати закони. Після смерті останнього представника династії Ягеллонів (1573) шляхта дістала право обирати короля і визначати його прерогативи.
У тогочасних українських містах проживало до 15% усього населення. Багато міст мали Магдебурзьке право (у німецькому місті Магдебурзі вперше було організовано самоуправління).
В Україні інтенсивно розвивалося велике феодальне землеволодіння: магнатське, шляхетське, церковне. У зв'язку з тим, що на початку XVI ст. у багатьох країнах Європи підвищився попит на продовольство, феодали в Україні почали перетворювати свої володіння на комерційно спрямовані господарства, що називалися фільварками.
З 1557 р. фільварок стає основою магнатського господарства. Селянські землі включалися у феодальні володіння. Право на землеволодіння визнавалося тільки за шляхтою і церквою. Селяни повинні були працювати на панському полі. Така робота називалася панщиною. Якщо у XV ст. панщина становила лише 14 днів на рік, то на середину XVI ст. - два-три дні на тиждень. Окрім панщини селяни повинні були виконувати для пана й інші роботи.
Таким чином, тоді як у Західній Європі кріпосне право відмирало, у Східній Європі, зокрема в Україні, воно посилювалося. Проте рівень кріпацтва в різних регіонах України був різний. Наприклад, у рідконаселених районах, зокрема в Карпатах та Наддніпрянщині, кріпацтва майже не знали. А от у Галичині, на Волині воно набувало жорстокого характеру.
У зв'язку з посиленням експлуатації селян обсяги виробництва зерна значно збільшились. Зерно почали експортувати до Голландії, Франції та Англії переважно Балтійським морем. Водночас у південних районах Речі Посполитої, наприклад у Поділлі, яке розміщувалося далеко від торговельних шляхів, випасали великі стада худоби, а згодом переганяли їх на продаж до Південної Німеччини або Італії.
В економіці України важливу роль відігравав видобуток солі, що здійснювався в Галичині, з чорноморських лиманів та озер. Високого рівня досягла обробка дерева. У лісах працювали цілі села теслярів і столярів, бондарів, стельмахів. Чинбарі шили пояси, сідла, взуття, рукавиці та інші вироби. Здебільшого на привізному металі працювали ковалі, слюсарі, мечники, зброярі. З XV ст. почали виробляти горілку. Промисловість у місті було організовано за цеховим принципом з метою захисту інтересів кожного цеху, а також для контролю за якістю і кількістю вироблених товарів.
Таким чином, наприкінці XIV - у першій половині XVI ст. на українських землях, які перебували під владою Польщі та Литви, відбувалися значні соціально-економічні зміни. Створювалася нова соціально-класова структура суспільства, зі зміцненням шляхти посилювався кріпосницький тиск і запроваджувалося кріпосне право.
Исторические факты о России
Антропологические и генетические исследования показали, что люди, жившие на Восточно-Европейской равнине, расположенной в нашей стране, вероятно, были предками не только русских, но и большинства европейцев.
Происхождение названия нашей страны неизвестно, с древних времён нашу страну называли «Русь», но откуда взялось это название – никто не знает. Зато известно, как «Русь» превратилась в «Россию» — это произошло благодаря византийцам, которые произносили слово «Русь» на свой лад.
Люди вида Homo Sapiens жили на территории России уже более 50 тысяч лет назад, когда большая часть Европы ещё была покрыта льдом.Эти исторические факты давно уже подтверждены археологами.
На Руси стрекозами называли кузнечиков. Этих попрыгунчиков никто не путал с летающими насекомыми, просто очень уж громко они стрекочут.
Целых три столетия Россия занимала первое место по трезвости среди всей Европы. В период с XVII и до начала XX века хмельные напитки содержали не больше 6% спирта. И даже несмотря на это, вино разбавляли водой, подобно древним грекам.
Вы когда-нибудь задумывались о том, кто впервые ввёл понятие «дача»? В большинстве иностранных языков этот объект называется именно так, «dacha». Первые дачи получили подданные Петра Первого в награду за свои заслуги. Загородный участок позволял экспериментировать с архитектурой, не стесняясь и не боясь испортить внешний вид города.
В 1924 году в реке Тихая Сосна была поймана рыба белуга, вес которой составил 1227 кг, а в её брюхе находилось 245 кг чёрной икры. Этот случай занесен в Книгу рекордов Гиннесса, как факт добычи самой дорогой рыбы в мире. В наше время стоимость этой икры составила бы около 300 тысяч долларов.
Города на территории России появились более 4 тысяч лет назад. Когда речь заходит о древнейших государствах, все сразу вспоминают Рим, Грецию и междуречье. Однако, ряд исторических фактов свидетельствует, что обширная «страна городов» существовала на Урале ещё 4000 лет назад