1. Період з IV до VII ст. відомий як "Середньовіччя".
2. Падіння Західної Римської імперії, яке відбулося в 476 році.
3. Воїни особистої гвардії імператора називалися "преторіанці".
4. Вестготи на чолі з Аларіхом захопили Рим у 410 році.
5. Остаточне падіння Західної Римської імперії відбулося в 476 році.
6. У 313 році римський імператор Констянтин видав закон про "Християнську релігію".
7. Вандали захопили і зруйнували Рим у 455 році.
8. Останнього римського імператора Ромула Августа скинула хунська дружина Одоакер в 476 році.
9. На початку V ст. головною небезпекою для римської держави були гуни. "Бич Божий" - саме таке прізвисько дістав від римлян Аттила - вождь гунів.
10. Назва, яка стала символом безглуздої жорстокост
Діяльність братів Кирила і Мефодія вплинула на становлення слов'янської писемності. Ці визначні особистості не тільки створили алфавіт, який став основою для написання слов'янських мов, а й поширили його на територію багатьох країн.
Брати Кирило та Мефодій були місіонерами, які прийшли на територію Великої Моравії у IX столітті. Вони були за і князем Ростиславом для створення писемності слов'янською мовою, яка була необхідна для поширення християнства серед слов'янських народів. Брати створили алфавіт, який був заснований на глаголиці та грецькому алфавіті, і який став відомий як кирилиця.
Створення кирилиці було величезним кроком у розвитку слов'янської писемності. Вона стала основою для написання багатьох слов'янських мов, таких як російська, болгарська, сербська, українська та інші. Завдяки цьому слов'янські народи отримали можливість зберегти свою культуру та історію в письмовій формі.
Брати Кирило та Мефодій також поширили свою писемність на території багатьох країн. Вони відправили своїх учнів до різних регіонів, де вони вчили місцевих жителів писати слов'янською мовою. Завдяки цьому кирилиця стала широко поширеною на території Східної Європи та Балканських країн.
Таким чином, діяльність братів Кирила та Мефодія вплинула на становлення слов'янської писемності. Вони створили алфавіт, який став основою для написання багатьох слов'янських мов і поширили його на території багатьох країн. Завдяки цьому слов'янські народи отримали можливість зберегти свою культуру та історію в письмовій формі, що відіграло важливу роль у їх розвитку та збереженні національної ідентичності.
У середині XIX сторіччя багатонаціональна Австрійська імперія перебувала у стані глибокої економічної та політичної кризи. Розбіжності між окремими частинами імперії, особливо між Австрією та Угорщиною, які стали особливо відчутні під час революційних подій 1848–1849 років та після поразки Відня в Австро-Прусській війні 1866 року, становили реальну загрозу існуванню імперії Габсбургів. У цій ситуації австрійський уряд запропонував укладення угоди, яка б надавала Угорщині значних автономних прав.
21 грудня 1867 року імператор Франц Йосиф I (1848–1916) затвердив австро-угорську угоду і конституцію Австрії. Австрійська імперія була перетворена на двоєдину (дуалістичну) державу, яка дістала назву Австро-Угорська імперія. Угорщина отримала політичну та адміністративну автономію, власний уряд та парламент — сейм