Александр III (Александр Александрович Романов) родился в феврале 1845 г. Он был вторым сыном императора Александра II и императрицы Марии Александровны.
Наследником престола считался его старший брат Николай Александрович, поэтому младший Александр готовился к карьере военного. Но преждевременная смерть старшего брата в 1865 г. неожиданно изменила судьбу 20-летнего юноши, который стал перед необходимостью престолонаследия. Ему пришлось изменить свои намерения и заняться получением более фундаментального образования. Среди преподавателей Александра Александровича оказались известнейшие люди того времени: историк С. М. Соловьев , Я. К. Грот, который преподавал ему историю литературы, М. И. Драгомиров учил военному искусству. Но наибольшее влияние на будущего императора оказал преподаватель законоведения К. П. Победоносцев, который во время царствования Александра занимал пост обер-прокурора Святейшего Синода и имел большое влияние на государственные дела.
В 1866 г. состоялось бракосочетание Александра с датской принцессой Дагмарой (в православии – Мария Федоровна). Их дети: Николай (впоследствии российский император Николай II), Георгий, Ксения, Михаил, Ольга. На последней семейной фотографии, сделанной в Ливадии, изображены слева направо: цесаревич Николай, великий князь Георгий, императрица Мария Фёдоровна, великая княжна Ольга, великий князь Михаил, великая княжна Ксения и император Александр III.
Объяснение:«Ой Богдане, Богданочку. Якби була знала, у колисці б задушила, під серцем приспала», – шельмував Хмельницького Тарас Шевченко у «Розритій могилі». Але що спонукало гетьмана піти на союз з московським царем?
1648 рік, іде Визвольна війни на Запоріжжі, результатом якої стає автономія Гетьманщини. В умовах феодальної Європи проголосити незалежність гетьман Хмельницький не міг. Тож автономія була затиснута між Річчю Посполитою, Османською імперією та Московським царством. Перед тим, як домовлятися з царем, він спробував іншого союзника у боротьбі проти поляків – кримських татар, але ті Військо запорізьке зрадили. Гетьман мав вирішити, с ким будувати союз, щоб вберегти автономію.
Як ішли перемовини з Москвою?
У період із 1648-го до 1652 року Богдан Хмельницький від переговори з Московським царем Олексієм Михайловичем.
Спочатку Хмельницький намагається схилити царя до військового союзу та підтримки козацтва. Хмельницький висловлює своє прихильне ставлення до Московського царства та пропонує об’єднатися до боротьби за трон голови Речі Посполитої.
Далі чотири роки посли Хмельницького ведуть перемовини, і в березні 1652 року посол Іван Іскра пропонує негайно прийняти під царську опіку Військо Запорозьке. Царський уряд погоджується взяти лише військо, без території, передбачаючи згодом надати йому землі в межиріччі Дону та Ведмедиці.
Як готувалися?
Восени 1653-го Земський собор, який відбувається в Москві, приймає рішення про включення Гетьманщини до складу Московського царства. Того ж 1653 року московський уряд оголосив війну Речі Посполитій.
Для ведення переговорного процесу між обома державами у Гетьманщину з Москви вирушило велике посольство, яке очолив боярин Василь Бутурлін.
Як підписували угоду?
Місцем проведення ради обирається Переяслав. Спочатку відбувається старшинська, а після і генеральна військова рада. Після зачитання царської грамоти гетьманом старшина та посли пішли до Успенського собору, де духовенство мало привести їх до присяги. Хмельницький зажадав, щоб посли першими присягли від імені царя, що мало б забезпечити Гетьманщині збереження її прав, а також було б підтвердженням союзу між обома державами. Однак Василь Бутурлін відмовляється присягати від імені царя, посилаючись на те, що цар не присягає своїм підданим.
Жодного договору в цей день підписано не було. Після довгих нарад українська сторона все ж таки присягає на вірність царю. В історичних документах говориться про те, що в цей день присягу склали 284 особи.
Про що була угода, написана пізніше?
Після від'їзду Бутурліна козацька старшина з гетьманом почали писати умови договору. Вирішено віддати Гетьманщину під протекторат Московського царства зі збереженням основних прав і вільностей Війська Запорозького. Проект договору складався із 23 пунктів. Після Переяславської ради представники московського посольства побували у 117 містах і містечках Гетьманщини, щоб прийняти присягу від населення на вірність цареві. Слід тексту угоди втрачено.
До чого це призвело?
Козакам дають царську гарантію про збереження державних прав Гетьманщини, яку згодом неодноразово порушать, і врешті-решт широка автономія українських земель та Запоріжжя звелася протягом 120 років нанівець.