1. Генріх Наваррський - єдиний законний спадкоємець престолу - став королем Франції Генріхом IV (1589 - 1610). На королівському троні утвердилася династія Бурбонів.
Франція потерпала від розрухи й голоду. Солдати ворогуючих армій грабували і розоряли населення. Захищаючи своє життя і майно, селяни багатьох областей Франції повстали. Сигналом до збройного виступу став заклик: "На гризунів!" "Гризунами" (французькою мовою "кроканами") народ називав дворян, урядовців, збирачів податків.
Налякані народним рухом, дворяни і буржуазія об'єдналися навколо короля Генріха IV. На його бік перейшли всі, хто хотів зміцнити єдність Франції. Проте парижани погоджувались визнати Генріха королем лише після того, як він перейде у католицьку віру. І тоді Генріх вирішив: "Париж вартий меси!" - і в котрий вже раз заради влади поступився вірою і став католиком. У 1594 р. після коронації в Реймсі він, не зустрівши опору, увійшов у Париж.
Вступивши на престол, Генріх IV почав з примирення ворогуючих сторін. У 1598 р. було підписано Нантський едикт. Католицьку віру було визнано державною, церкві повернули захоплене в неї майно, землі та колишні права. Гугенотам дозволялося сповідувати свою віру і проводити богослужіння всюди, крім Парижа, а також нарівні з католиками займати посади у державі. На знак того, що едикт буде виконано, гугенотам було передано близько 200 фортець.
У пам'яті французів Генріх IV залишився "добрим королем". Йому приписують таку обіцянку: в кожному селянському горщику щонеділі варитиметься курка. Це, звичайно, залишилося лише побажанням. Проте становище селян за Генріха IV стало кращим, ніж раніше.
Завдяки скороченню витрат скарбниці, було зменшено щорічний податок з населення. Король заборонив за борги арештовувати селян і продавати їхню худобу та знаряддя праці.
Генріх IV заохочував розвиток промисловості, особливо виробництво сукна, шовку, металів і зброї. Було відкрито чимало королівських мануфактур. Король брав участь у створенні заморських купецьких компаній. Та “добрий король Анрі” прожив недовго. У 1610 р. його вбив кинджалом релігійний фанатик.
В развитии литературы выделились следующие этапы и особенности. В литературе XIV-XVвв. нашли отражение основные политические события: борьба с монгольским господством, объединительные тенденции, возвышение Москвы, превращение России в центр православия после падения Византии. Патриотические настроения составили основу новых былинных циклов (о Евпатии Коловрате, о битве на Калке, о борьбе с Щелканом — ордынцем Чолханом), житий (жития Александра Невского, Дмитрия Донского), летописей (центром летописания становится Москва, ее летописание приобретает в XIV в. общерусский характер), а также нового жанра — воинских повестей о борьбе с монголами («Сказание о разорении Рязани Батыем», две повести конца XIV в. о Куликовской битве — «Сказание о Мамаевом побоище» и «Задонщина» боярина Софония из Рязани, «Сказание о взятии Москвы Тохтамышем»). Еще один новый жанр — путевые записи, самым ярким произведением среди которых стало «Хождение за три моря» тверского купца Афанасия Никитина, написанное в 1469-1472 гг. о его путешествии на Северный Кавказ, в Индию и Персию. В литературе XVI в. развивались следующие жанры: исторические произведения («Хронограф» 1512 г. — обзор всемирной истории, «Повесть о Вавилонском царстве», а также обосновывавшие величие московских князей «Сказание о князьях Владимирских», «Повесть о белом клобуке», «Повесть о зачале Москвы»), религиознобытовая литература («Четьи Минеи» — религиозные книги для домашнего чтения, «Домострой» — правила семейной жизни и ведения домашнего хозяйства). Новым явлением в литературе стало появление публицистического жанра, который в XVI-XVIIвв. будет переживать расцвет (произведения И. Пересветова, нестяжа- теля М. Грека, Е. Еразма, переписка А. М. Курбского и Ивана Грозного). Середина XVI в. — появление книгопечатания в России: в 1564 г. в Москве Иван Федоров вместе с Петром Мстиславцем опубликовал первую точно датированную печатную русскую книгу «Апостол» (до конца XVI в. было издано 20 печатных книг, все богословского содержания). Последствием этого события стало распространение книжности и грамотности, снижение цен на книги.
Против якобинцев выступали жирондисты. В Конвенте жирондисты выступали за организацию сильных органов местной власти, якобинцы требовали создания сильной исполнительной власти в центре. Будучи приверженцами демократических норм, записанных в Декларации прав человека и гражданина, жирондисты обвиняли якобинцев в разжигании ненависти, беспорядков и самосудов. Они даже пытались остановить самосуды и решились арестовать Марата и ещё одного крайнего якобинца — Эбера.
После прихода к власти якобинцы установили революционный террор - диктатуру, для революции». Проходили массовые аресты и казни политических противников и просто неблагонадежных людей.
Высшим законодательным органом остался Конвент. Ему подчинялось правительство из 11 человек – Комитет общественного во главе с Робеспьером. Конвент сосредоточил в своих руках и законодательную, и исполнительную власть. В июне 1793 г. Конвент принял новую Конституцию, провозглашавшую Францию республикой. Но декларированные ею широкие демократические свободы на практике введены никогда не были — в стране существовало чрезвычайное положение.
1. Генріх Наваррський - єдиний законний спадкоємець престолу - став королем Франції Генріхом IV (1589 - 1610). На королівському троні утвердилася династія Бурбонів.
Франція потерпала від розрухи й голоду. Солдати ворогуючих армій грабували і розоряли населення. Захищаючи своє життя і майно, селяни багатьох областей Франції повстали. Сигналом до збройного виступу став заклик: "На гризунів!" "Гризунами" (французькою мовою "кроканами") народ називав дворян, урядовців, збирачів податків.
Налякані народним рухом, дворяни і буржуазія об'єдналися навколо короля Генріха IV. На його бік перейшли всі, хто хотів зміцнити єдність Франції. Проте парижани погоджувались визнати Генріха королем лише після того, як він перейде у католицьку віру. І тоді Генріх вирішив: "Париж вартий меси!" - і в котрий вже раз заради влади поступився вірою і став католиком. У 1594 р. після коронації в Реймсі він, не зустрівши опору, увійшов у Париж.
Вступивши на престол, Генріх IV почав з примирення ворогуючих сторін. У 1598 р. було підписано Нантський едикт. Католицьку віру було визнано державною, церкві повернули захоплене в неї майно, землі та колишні права. Гугенотам дозволялося сповідувати свою віру і проводити богослужіння всюди, крім Парижа, а також нарівні з католиками займати посади у державі. На знак того, що едикт буде виконано, гугенотам було передано близько 200 фортець.
У пам'яті французів Генріх IV залишився "добрим королем". Йому приписують таку обіцянку: в кожному селянському горщику щонеділі варитиметься курка. Це, звичайно, залишилося лише побажанням. Проте становище селян за Генріха IV стало кращим, ніж раніше.
Завдяки скороченню витрат скарбниці, було зменшено щорічний податок з населення. Король заборонив за борги арештовувати селян і продавати їхню худобу та знаряддя праці.
Генріх IV заохочував розвиток промисловості, особливо виробництво сукна, шовку, металів і зброї. Було відкрито чимало королівських мануфактур. Король брав участь у створенні заморських купецьких компаній. Та “добрий король Анрі” прожив недовго. У 1610 р. його вбив кинджалом релігійний фанатик.