Протягом історичного розвитку стародавні Греція і Рим, при всій різноманітності суспільних відносин та державного устрою в кожній із цих країн, створили багатющу, велику і неповторну культурну спадщину. В історії світової культури вона визначається як антична, греко-римська культура. Культури Греції та Риму - це дві взаємопов´язані, хоч і не тотожні частини одного цілого.
Роль античної спадщини в розвитку європейської культури неможливо переоцінити. Недаремно античну культуру називають колискою європейської цивілізації. Після періоду середньовічного небуття значної частини античних цінностей вона немов чарівний птах фенікс оживає в переосмисленому вигляді у творах митців Відродження. На основі античної традиції в європейській практиці утверджується гуманістичний світогляд, цінності земного буття, ідеал досконалої гармонійної людини. Саме поєднання гуманізму, допитливості, раціоналізму з мистецькою довершеністю робить культуру античного світу одним з провідних духовних надбань людства.
Антична спадщина і традиції, їх гуманістичний зміст становили основу передусім культури і мистецтва Візантії та Близького Сходу. Так, в епоху еллінізму в Олександрії склався просвітницький центр, у якому перехрещувалися шляхи грецької і давньосхідної культурних традицій, розвивалися природничі і гуманітарні науки, філософські школи, розквітало високе мистецтво.
Грецька культура сприймалася в наступні століття як неповторний феномен, історичне чудо. Вона створила таку силу-силенну понять і термінів (у політиці, науці, мистецтві), що дослідник Якоб Бурхарт мав підстави скати: "Ми бачимо очима греків і розмовляємо зворотами їхньої мови". Саме в Стародавній Греції склалися і утвердились такі фундаментальні соціально-політичні поняття, як громадянська свобода і громадянський обов´язок, людяність, гармонійність розвитку особистості, усвідомлення співвідношення особистого і суспільного.
Грецьке мистецтво і культура - пам´ятки архітектури, скульптури, живопису, література, філософія, театр, музика, художні ремесла – стали невід´ємною частиною світосприйняття і життєдіяльності світового соціуму. Ось чому античне мистецтво є для нас класикою. Воно вічне, не підвладне часові, тому що втілює загальнолюдські цінності. І є людина, яка здатна сприймати прекрасне.
Античність, її культура і мистецтво - вічне, невичерпне джерело ідей, думок, художніх відкриттів. З нього людство в усі часи черпало натхнення до творіння прекрасного. Без цієї невмирущої спадщини неможливо уявити шляхи соціального і духовного прогресу людства, його майбутнє.
Основные направления деятельности Петра I
Внутренняя политика:
централизация власти;
указ о единонаследии (1714);
табель о рангах (1722);
создание металлургической промышленности;
политика протекционизма;
военная реформа, создание регулярного войска;
перепись населения;
создание Сената и коллегий;
административная реформа, создание губерний;
отмена патриаршества, создание Синода;
строительство городов, новой столицы – Санкт-Петербурга;
указ о престолонаследии (1722);
формирование профессионального образования;
реформы в сфере культуры.
Внешняя политика:
взятие Азова;
«Великое посольство» (1697-1698);
русско-турецкая война (1710-1713);
Северная война (1700-1721);
русско-персидская война (1722-1723).
В 1721 году Петр I провозгласил себя императором Всероссийским, заявив тем самым о могуществе российского государства, его значимом международном положении. Великий реформатор скончался в январе 1725 года, не успев назвать имя своего преемника.
Итоги правления Петра I
модернизация и европеизация России;
развитие промышленности и торговли;
укрепление армии и флота;
рост бюрократического аппарата;
выход к Балтийскому морю;
укрепление международного авторитета России;
ухудшение положения крестьянства;
развитие культуры;
Россия стала империей.
Объяснение:
шашежмкплорлсьпмраолпмз