5. Почему репрессиям в первую очередь подверглась национальная интеллигенция Казахстана? Почему сталинский режим называл представителей интеллигенции «врагами народа»?
6. «Лжеактивисты», «бельсенды». Кто эти люди? Как вы думаете, почему они появились? Кто такие маргиналы?
7. Представителей каких социальных групп также относили к «врагам народа»? И почему? В чем обвинялись люди в годы сталинских репрессий?
За какие «деяния», человека могли посадить в тюрьму или отправить в ссылку? (Посмотрите статью 58 Уголовного кодекса РСФСР)
8. Как и в чем проявился тоталитаризм на территории Казахстана?
9. Какие лагеря были созданы на территории Казахстана? Для чего они были созданы? Что вы можете рассказать об этих лагерях?
10. Как вы думаете, почему всё еще на полностью открыты архивы правоохранительных органов, касающиеся политических репрессий? Насколько это оправдано?

👇

Открыть все ответы

Ответ:

сашмяу

17.06.2022

Після розпаду в 1555 р. імперії Карла V Нідерланди перейшли під владу його сина — короля Іспанії Філіппа II (1527-1598). Він розглядав Нідерланди як свій плацдарм у Європі для боротьби проти Франції й невичерпне джерело прибутків для здійснення своїх планів.Філіпу II вдалося значно відсторонити вище іспанське дворянство від центрів влади, вищих органів управління і кортесів (парламент в Іспанії). Зрозуміло, король шанував широку судову і суспільно-політичну компетенцію часом майже необмеженої влади дворянства, а також церкви і міст. Все ж таки повсякденне життя переважаючого більшості майже 8-мільйонного (1590) населення Іспанії в значній мірі визначалася місцевими та регіональними факторами і часто перебувала в поміщицьких і фізичної залежності від місцевих панів, насамперед грандів. Втім, до кінця правління Філіпа II ця група вищої аристократії, скорочена Карлом V до 25 сімей, завдяки королівським привілеям виросла. Так, наприклад, Філіп підніс друзів дитинства, князів Еболі, що стали пізніше діловими радниками, до звання грандів, і тим самим розширив королівську клієнтелу у вищому кастильському дворянстві. Основна ж маса благородного стану — близько 10 відсотків всього населення (це на порядок більше, ніж в інших європейських країнах) — складалася з середнього дворянства і дрібнопомісних ідальго. Останні за своїм майновому становищу часто нічим не відрізнялися від селян, що карикатурного зобразив Мігель Сервантес в «Дон Кіхоту Ламанчському».Протягом XVI століття населення в іспанській державі без Португалії зросло при значних регіональних коливаннях приблизно на 40 відсотків: з 5,2 мільйона до приблизно 8,1 мільйонів. У переважній більшості це були селяни, ремісники і рибалки. На початок століття в зростаючих містах, які перетворювалися на політичні, економічні та культурні центри країни, проживало 5 відсотків, а до кінця століття близько 20 відсотків населення. Мадрид і Севілья перетворилися в процвітаючі метрополії; перший — завдяки перебуванню в ньому двору та центральних органів влади, а друга — завдяки монополії торгівлі з Америкою. Поза сумнівом, під час Філіпа II міста представляли собою найдинамічніші елементи суспільного розвитку в іспанському королівстві.Іншим тріумфом цього більш «щасливого» періоду його правління було приєднання Португалії. У 1578 р. 24-річний португальський король Себастьян загинув під час північноафриканської експедиції у битві при Ель-Ксар-ель-Кебирі. Філіп, грунтуючись на праві успадкування по спорідненості і на багатих подарунках, якими він обдарував португальську аристократію, вирішив захопити португальський престол. Серед португальців виникла — досить, втім, слабка — національна партія, що намагалися зчинити Філіпу збройний опір, але іспанська армія майже без боротьби зайняла всю країну (в 1580 р.), а через кілька місяців португальські кортеси проголосили Філіпа португальським королем.Ситуація в Нідерландах, зумовлена політикою фанатичного Філіппа II, який прагнув у всіх своїх володіннях запровадити порядки на кшталт іспанських, стала нестерпною.У країні було значно збільшено кількість іспанських військ, а всю владу зосереджено в руках Державної ради (консульти) з прихильників іспанців. Було створено 14 нових єпископств, розгорнула діяльність інквізиція, почалося переслідування єретиків. Усіх, хто наважувався виступати проти католицької церкви та іспанців, страчували; за доноси на тих, хто засуджував іспанців, нагороджували.

4,5(12 оценок)

Ответ:

Alesha55535

17.06.2022

Битва при Каннах - крупнейшее сражение Второй Пунической войны, произошедшее 2 августа 216 до н. э. около города Канн в Апулии на юго-востоке Италии. Карфагенская армия Ганнибала нанесла сокрушительное поражение превосходящей её по численности римской армии под коммандованиеим консулов Луция Эмилия Павла и Гая Теренция Варрона. После битвы при Каннах Капуя и несколько других итальянских городов-государств откололись от Римской республики. Хотя сражение было не в состоянии решить результат войны в пользу Карфагена, сегодня оно является одним из наиболее ярких примеров тактического мастерства в военной истории.

Восстановившись от их предыдущих потерь при Треббии (218 до н. э. ) и при Тразименском озере (217 до н. э.) , римляне решили противостоять Ганнибалу в Каннах, примерно с 87 000 римских и союзнических войск. С их правым крылом, помещённым около реки Ауфид, римляне поместили их конницу во фланги и сосредоточили их тяжёлую пехоту в более глубоком формировании, чем обычно в центре. Возможно римляне надеялись сломать карфагенскую линию ранее в сражении, чем они имели при битве при Требии. Чтобы противостоять этому, Ганнибал использовал тактику двойного охвата. Он поставил его наименее надёжную пехоту в центре, с флангами, составленными из карфагенской конницы. Перед началом сражения, однако, его построение приняло вогнутую форму с выдвижением вперёд его старых войск, размещённых на флангах. После начала сражения, карфагенский центр прогнулся под ударом численно превосходящих войск римлян. В то время как центральная часть войск Ганнибала отступала, римляне бессознательно втянули себя в большую дугу — после чего, карфагенская пехота и конница окружили главные силы римской пехоты. Окружённая и подвергшаяся нападению на всех сторонах без средств римская армия была впоследствии разгромлена по частям. Приблизительно 60 000-70 000 римлян были убиты или захвачены в Каннах (включая консула Луция Эмилия Павла и восемьдесят римских сенаторов) . Считается, что по числу жизней, потерянных в один день, Канны попадают в число тридцати самых кровопролитных сражений во всей человеческой истории.

4,4(73 оценок)

Это интересно:

Компьютеры-и-электроника

04.03.2021

Как добавить фон на веб-страницу: простые шаги, которые помогут улучшить визуальное восприятие...

Компьютеры-и-электроника

30.03.2020

Секреты изменения списка близких друзей Facebook на iPhone и iPad...

Стиль-и-уход-за-собой

29.07.2020

Как замаскировать прыщик с помощью зеленого консилера: советы и рекомендации...

Стиль-и-уход-за-собой