Тема: Статус українських земель у складі Великого князівства Литовського та інших держав. Кревська унія 1385 р. й українські землі. Мета: ознайомити учнів із причинами і наслідками польської та литовської експансії на українські землі наприкінці ХIV ст.; розкрити сутність Кревської унії та показати її наслідки для українських земель; удосконалювати вміння працювати з історичною картою, історичними джерелами, схемами та таблицями; виховувати толерантне ставлення до минулого. Очікувані результати: Після цього уроку учень/учениця : - показує на історичній карті територію українських земель у складі різних держав; - визначає причини та наслідки Кревської унії; - висловлює судження щодо діяльності Любарта Гедеміндовича, Володимира Ольгердовича ; - тлумачить та засвоює поняття і терміни: унія, - називає час входження українських земель до складу різних держав. Поняття і терміни: унія, Кревська унія, Городельська унія Основні дати і події: 1362 р. — битва на р. Сині Води; 1385 р. — укладення Кревської унії; 1385 р. – спроба союзу Литви та Польщі проти Тевтонського ордену; 1410 – перемога у Грюнвальдській битві, як наслідок – Городельска унія 1413 р. Історична особа: Міндовг, Гедимін, Ольгерд, Вітовт. Обладнання та програмне забезпечення: комп’ютер, мультимедійний проектор, презентація «Статус українських земель у складі Великого князівства Литовського та інших держав», підручник – Смолій, Степанков. 2007 р. , Гісем, Мартинюк 2015 р. Тип уроку: засвоєння нових знань та умінь.
Развитие культуры в конце XIV в. было связано с началом объединения русских земель
Обьяснения:
В целом рубеж XIV - XVI вв. - перелом в историческом развитии русских земель. Явления характерные этому времени оказали прямое воздействие на духовную жизнь России, на развитие ее культуры, предопределили характер и направление историко-культурного процесса. Преодоление феодальной раздробленности, создание единой государственной власти создавало благоприятные условия для хозяйственного и культурного развития страны, послужило могучим стимулом подъема национального самосознания. Самая большая в Европе страна насчитывала к середине XVI в. едва ли больше 9-10 млн. населения, распределенного к тому же неравномерно по территории. Сравнительно густо были заселены центр и Новгородско-Псковская земля, где плотность достигала, по-видимому, 5 человек на 1 кв. км. (Для сравнения: в странах Западной Европы плотность составляла от 10 до 30 жителей на один кв. км.). При этом следует иметь в виду того, что первая половина XVI столетия была благоприятной для роста населения России, которое увеличилось приблизительно в полтора раза за этот период; следовательно, в начале века, когда возникло российское государство, оно объединило под своей властью около 6 млн. человек. Это значит, что средняя плотность населения составляла около 2 чел. на 1кв. км. Такая низкая плотность населения, даже если в некоторых районах центра и северо-запада и на протяжении первой половины XVI века повышалась в 2-3 раза, оставалась крайне не достаточной для интенсивного развития хозяйства и решения задач, связанных с обороной страны.