Дипломат довольно мягко выражает свою негативную реакцию по поводу доктрины Монро, так как США довольно умело используют эту доктрину, как в Южной и Северной Америки, так и Европе и Азии.
Дипломат высказывает мнение, что в дальнейшем в будущем США будут всё наглее использовать доктрину не только в Северной и Южной Америки, но и в Европе и Азии, что вызывает опасения иностранного вмешательства другого государства. Проще говоря, дипломату не нравится, что США вмешиваются там где не должны и это настораживает его.
інших країн, відправляв послів до інших держав, приймав іноземні посольства тощо. Головне завдання зовнішньої політики гетьмана полягало у створенні умов для успішного завершення війни з Річчю Посполитою і зміцненні становища Гетьманщини. При цьому Хмельницькому необхідно було враховувати ситуацію навколо українських земель на середину XVII ст. Річ Посполита, Московська держава й Османська імперія не були зацікавлені у виникненні Гетьманщини, вважаючи, що це порушить рівновагу сил між ними, і одночасно мали власні претензії на українські землі.
У зовнішній політиці Гетьманщини головними були кілька напрямків:
— Отримання воєнної до для ведення збройної боротьби з Річчю Посполитою;
— Ослаблення Речі Посполитої та запобігання її спробам утворити антиукраїнські союзи;
— Здобуття держави-протектора (захисника) Гетьманщини;
— Зміцнення становища Гетьманщини як нової незалежної держави.
Відносини між Українською державою й Московією. Розпочавши війну з Річчю Посполитою, Богдан Хмельницький розумів необхідність підтримання добрих стосунків із Московською державою. По-перше, у разі виступу московської армії союзницею поляків у їх боротьбі з українцями, для останніх це мало б катастрофічні наслідки. По-друге, у тогочасному світі визначальне значення мала приналежність до однієї релігії. Українці вважали себе приналежними, разом із московитами, до одного православного народу, очікували від братів по вірі до у війні проти влади католицької Польщі. Унаслідок цього в українському суспільстві в роки Національно-визвольної війни поширювалися промосковські настрої.
У 1648—1653 рр. гетьман Б. Хмельницький постійно підтримував зв’язки з правлячими колами Московської держави. У наступні роки гетьман неодноразово повторював своє бажання прийняти протекцію московського царя, але той не поспішав давати відповідь і уважно гав за ситуацією в Україні.
В группах, боровшихся за власть, были представлены различные слои общества – родовая аристократия, выходцы из низов, выдвинувшиеся при Петре 1, иностранцы на русской службе, гвардейцы. Однако дворцовые перевороты не являлись столкновением сторонников и противников Петровских реформ – созданная Петром система управления страной и основные достижения принципиально не изменились