ответ:. Междоусобная борьба сыновей Владимира (1015-1036 гг.)
После смерти Владимира началась кровавая междоусобица его сыновей. Недостаток, братской любви между ними частично можно объяснить тем, что они были только сводными братьями. До своего крещения великий князь имел много жен, и в отношениях между разными семьями, вне всякого сомнения, существовало большое напряжение. Из его многочисленного потомства Ярослав, Мстислав и Изяслав считаются сыновьями Рогнеды. Святополк - сомнительного происхождения, сын вдовы Ярополка, на которой Владимир женился, когда она уже была беременной, если верить летописцу. Мать Святослава - чешская жена Владимира, Борис и Глеб - сыновья болгарской женщины, согласно "Повести временных лет". Однако, как описывается в "Сказании" о страданиях последних двух, впоследствии причисленных к лику святых, Глеб в момент убийства был совсем дитя (1015 г.). Если так, то он должен был быть сыном первой христианской жены князя, византийской княжны Анны.
Судя по всему, Владимир намеревался передать свое государство Борису, одному из самых младших сыновей, которому во время своей последней болезни он доверил командование войсками, посланными против печенегов. Борис уже возвращался из похода и как раз достиг берегов реки Альты, когда получил известие о смерти отца
Киевский князь Владимир Святославич посылает на печенегов своего сына Бориса с дружиной, так как сам не может выступить в поход из-за болезни. Пока Борис совершает поход, Владимир умирает, и власть в Киеве наследует его старший сын Святополк. Он вступает в переговоры с Борисом, обещая увеличить размер удела, полученного тем от отца, а тем временем подготавливает убийство брата. Борис отказывается от предложения, сделанного ему дружиной - пойти на Киев и сесть "на столе отни"1, - мотивируя это тем, что киевский стол по праву "старейшинства" принадлежит Святополку. Тогда дружинники покидают своего предводителя, и он остается на реке Альте лишь со своими отроками. На Альте, за молитвой, Бориса и настигают посланные Святополком убийцы.
Та же участь постигла и младшего брата Бориса - Глеба. Святополк сначала направил ему известие о болезни отца (к тому времени уже скончавшегося), а затем подослал убийц, которые настигли Глеба по дороге в Киев, у Смоленска, на Смядыни. Однако действия Святополка спровоцировали выступление еще одного сына Владимира - княжившего в Новгороде Ярослава, который в перечисленных выше памятниках Борисоглебского цикла предстает мстителем за убитых братьев. Ярославу дважды - под Любечем, а затем на Альте - удалось нанести поражение братоубийце и изгнать его из Русской земли.
Слово «век» имеет два значения. Это не только «100-летний период», но и «исторический период, эпоха чего-то». В этом смысле он используется в названии параграфа «Юстиниановская эпоха» в учебнике средневековой истории. Император Юстиниан правил Византией с 387 по 565 годы в течение 38 лет. За это время государство процветало, достигнув максимальной мощности. Построено много архитектурных памятников. Правление Юстиниана - это неотъемлемый период византийской истории со своими особенностями. Поэтому ее можно назвать «эпохой Юстиниана».
Объяснение:
Роман Мстиславович.
Коли вмер останній князь з роду Ростиславовичів, галицьке князівство перейшло під владу волинського князя Романа Мстиславовича. Князь Роман був славний з хоробрости і відваги. Роман наслідував свого прадіда Володимира Мономаха і всіма силами старався знищити степового ворога. У 1199 році Роман об‘єднав Галичину і Волинь в єдину Грицько-Волинську державу. Князь Роман Мстиславович проводив політику зміцнення князівства та своєї влади. Роман захищав землі князівства від нападів половців, литовців, вів боротьбу з непокірними боярами. Він мав таку приповідку: “не буде пахнути коріння, якщо його не потовчеш”. Цим він хотів сказати, що з бояр не буде користи для держави, як князь їх не присмирить. Як бояри знову підняли бунт, Роман виступив на них з військом, побив їх, деяких покарав суворо, інших вигнав з краю. Ті, що залишились спокірніли і слухали вже князя. Роман Мстиславович здійснював активну зовнішню політику: підписав договір про мир з Візантією, одружився з донькою візантійського імператора Ганною.
Князь Роман володів не тільки на Волині і в Галичі, але поширив свою владу також на інші українські землі. Він також задумав скріпити українські землі на заході і почав війну з поляками. Але мети не досяг. Загинув у 12-5 році в бою під Зави хвостом над Сяном. Похований у Крилосі під Галичем.
Данило Галицький.
Данило Галицький був сином першого галицько-волинського князя Романа. Він був освіченою, талановитою людиною та гарним правителем. Після смерті батька в 1205 році змушений був покинути Галичину.
У 1238 році він захопив Галич, а брату Васильку віддав у володіння Волинь, але обидва князівства під верховенством Данила.
У 1245 році князь Данило розгромив боярську опозицію, та об‘єднав польсько-угорські війська.
У внутрішній політиці Данило продовжував лінію батька: зміцнював владу Князя; послабив позиції бояр; будував нові міста (Львів, Холм); зміцнював позиції православної церкви; сприяв розвитку культури; послабив пригноблення залежних селян; розширив права ремісників; провів військову реформу.
Дипломатична діяльність Данила була спрямована на зміцнення позиції Галицько-Волинського князівства. Він укладав вигідні династичні шлюби своїх дітей з дітьми правителів інших держав. Данило почав боротьбу з монголо – татарами. З цією метою він уклав союз з недавніми ворогами – поляками та угорцями. Папа Римський Інокентій IV благословив анти татарський похід.
У 1253 році Данило отримав королівський титул від Папи римського. У 1254-1257 роках розгромив монголо-татарське військо. Це були перші перемоги русичів над монголо-татарами. Але звільнити Русь від ярма Данилу не вдалося.
Нове вторгнення монголо-татар на землі Галицько-Волинського князівства примусило Данила прийняти умови хана Бурундая: зруйнувати фортецю Львів, Володимир, Луцьк.
В 1264 році Данило помер в м. Холм. З його смертю закінчилося існування Галицько-Волинського князівства.
Опирайся на это.