За формою правління Київську Русь IX—X ст. історики визначають як «дружинну державу». Система управління сформувалася на основі дружини київських князів.
Князь, як верховний представник влади, скупчував функції законодавчі, виконавчі і судівничі. Закони і розпорядки князь визначав у порозумінні з боярською радою.
Київська Русь не мала ні централізованого управління, ні всеохоплюючої та розгалуженої бюрократичної системи. Єдиний зв'язок між во- лодарями й підвладними, насамперед неміським населенням, існував у формі збору данини.
Соціальний поділ населення в Київській державі
Заняття і економічні різниці були основою поділу населення на три соціальні групи: привілейованих бояр, вільних селян та міщан і невільних різних категорій. Це не були замкнені класи, як на заході Європи, а доволі пливкі верстви, між якими був можливий перехід і переміни
З початком проведення індустріалізації європейських країн у другій половині XIX століття на території сучасної Тернопільської області працювало 8 парових і 680 невеликих водяних млинів, 170 спиртових і пивоварних заводів, кількість яких у 1910 році зросла до 390. Діяло кілька боєнь і підприємств з обробки шкір, виробництво мила і тютюну, цегли, черепиці, возів, коліс. Із 623 підприємств, що працювали на потреби населення, 250 були дрібними, до 5 працівників. Важливе значення для господарського розвитку краю мало будівництво залізничних доріг на Тернопільщині в близько XIX століття. У 1939 році на Тернопільщині було близько 1700 підприємств, на яких працювало біля 8800 робітників.
Переживши руйнування часів Другої світової війни, Тернопільщина за післявоєнні роки розвинула свій агропромисловий потенціал. Виникли нові галузі промисловості: машинобудування, хімічна, приладобудівна, будівельних матеріалів та інші. Місто Тернопіль, піднявшись із руїн, стало одним з індустріальних і культурних центрів України.