Чого навчав Ісус?
Багато віруючих людей вважає, що релігія не повинна стояти осторонь політичних справ і що вона може відігравати важливу роль у розв’язанні проблем людства. Проте інші віруючі переконані, що релігія і політика не мають змішуватися. А як ви вважаєте, чи повинна релігія і політика тісно співпрацювати?
ІСУСА ХРИСТА названо «найвпливовішою постаттю в релігійній історії людства». Що відповів би Ісус, якби його можна було запитати: «Чи релігія має втручатися в політику?» Коли Ісус був на землі, він словами і вчинками виявив свій погляд на це питання. Наприклад, у відомій Нагірній проповіді він дав своїм послідовникам вказівки, як вони повинні ставитися до справ суспільства. Розгляньмо деякі думки з цієї проповіді.
Християни і суспільство
Ісус пояснив, як його послідовники мають ставитись до світу: «Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить свої властивості, то як зробити її знову солоною? Вона вже ні до чого не придатна, тому її викидають геть і топчуть. Ви — світло для світу. (...) Ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі вчинки і прославляли вашого небесного Батька» (Матвія 5:13—16). Чому Ісус прирівняв своїх послідовників до солі та світла?
Ісус мав на увазі, що вони повинні бути наче сіль не тільки для якоїсь маленької групи людей, а для цілого світу. Також вони є наче світло не для обмеженого кола людей, але для всіх, хто охоче приймає це світло. За до таких образних висловів Ісус пояснив, що не хоче, аби його послідовники відокремлювалися від суспільства.
Щоб сіль запобігала псуванню їжі, її треба додати до тої їжі. Світильник не може освітити кімнату, якщо його туди не поставити. Тож не дивно, чому Ісус ніколи не наказував своїм учням відокремлюватись від суспільства і створювати ізольовані поселення віруючих. Ісус також не заохочував їх жити відлюдниками за мурами релігійних орденів. Навпаки, християни мають справляти вплив на життя інших, подібно як сіль впливає на їжу, а світло розсіює темряву.
Снизу
Объяснение:
Вавило́н — древний город в Южной Месопотамии, столица Вавилонского царства.
Дата основания: 2300 г. до Рождества Христова.
Население: около 150 000 чел.
Важной вехой в истории Вавилона стало правление царя Хаммурапи, сына Синмубаллита.
Вавилонская экономика базировалась на сельском хозяйстве и торговле. Расположение царства развитию ряда отраслей экономики. Так, будучи посредником в торговле между государствами к северу и югу от Месопотамии, держава активно торговала с соседями.
Город возник на месте шумерского города под названием Кадингирра, который захватили кочевники-амореи. Это крупное поселение около 2000 года до н. э. стало их опорным пунктом и получило свое название, то есть его зарождение связано с аморейским периодом истории.
Период расцвета Древнего Вавилона связывают с именем Хаммурапи, правителя, который взошел на престол в 17 веке до н. э. и проводил активную политику завоеваний. Именно он создал ту самую империю, которая имела важное культурное и политическое значение.