олександр македонський – найбільший завойовник усіх часів, син царя філіпа ii і олімпіади, дочки епірського царя неоптолема, народився в 356 р до р. х., помер у 323 році. вихователем олександра з 13-річного віку був аристотель, який пробудив у свого вихованця ту ідею про велич, ту силу і строгість мислення, які облагороджували прояви пристрасної натури олександра, і привчав його проявляти силу помірно і свідомо. олександр ставився до свого вчителя з великою повагою, він часто говорив, що батькові він зобов’язаний життям, а арістотелю – тим, що живе гідно. ідеалом олександра македонського був герой троянської війни ахілл. повний енергії і прагнення до дії, олександр часто при перемогах свого батька, скаржився, що той не залишить для нього ніякого діла. в гімнастичних та інших змаганнях олександр не мав собі рівного; ще будучи хлопчиком, він приборкав дикого коня букефала, який слугував йому бойовим конем. битва при херонеї (338 р) була виграна, завдяки особистій хоробрості олександра.александр македонський був популярною фігурою в мистецтві з найдавніших часів і залишається таким досі. александр мав особистого скульптора лісіппа, котрий створив кілька статуй александра, з яких одна герма відома за копією римської доби. у помпеї виявлена, так звана, мозаїка александра, що зображує битву при іссі. подвиги александра описані багатьма істориками та письменниками не тільки античності, але й середньовіччя та сучасності. нерідко фігура александра великого зустрічається у масовій культурі.
Транспортная революция (transport revolution), изменения в перевозки грузов и людей. В нач. 19 в. трансп. ср-ва ориентировались на энергию ветра, воды и тягловую силу лошадей. В Англии промышленная революция породила необходимость в совершенствовании путей сообщения для транспортировки товаров. Стали создаваться заставы для взимания подорожного сбора - принудительная система поддержания дорог в раб. состоянии, существовавшая за счет путешественников; после ликвидации таких застав ср-ва на поддержание дорог выделялись за счет налогообложения. Гражд. строители Томас Телфорд и Джон Макадам усовершенствовали технологию стр-ва дорог и мостов. Первый паровоз, передвигавшийся по рельсам, был изобретен Ричардом Тревитиком в 1804 г., а первой железной дорогой для перевозки грузов и пассажиров стала "Стоктон и Дарлингтон", пущенная в эксплуатацию в 1825 г. К 1851 г. ж.-д. сеть возникла еще в 17 странах, в т.ч. во Франции (1832) и Германии (1835). Ж.д. дл. 650 км связала Петербург и Москву (1851). Паровые суда первоначально использовались только для передвижения по рекам и в прибрежных водах. Первое судно, двигавшееся исключительно за счетэнергии пара, пересекло Атлантику в 1838 г. Купцы, такие, как Сэмюэль Кьюнард, стали создавать компании, владевшие пакетботами - судами для перевозки пассажиров и грузов через Атлантику, а также из Европы в колонии. Позже с изобретением велосипеда появилось удобное трансп. ср-во для индивидуального пользования. В 1876 г. был сконструирован безопасный велосипед, в 1889 г. на его колеса надели надувные шины. В 1884 г. нем. оружейник Готлиб Даймлер изобрел двигатель, работавший на бензине, а вскоре Карл Бенц создал один из первых автомобилей с бензиновым двигателем. Пионером массового произ-ва автомобилей стал Генри Форд, сконструировавший автомобиль модели "Т" (1909). Создание автомобиля потребовало дальнейшего улучшения дорог и, вместе с трамваем и метро, значит, увеличило мобильность людей и ускорило стр-во пригородов. У истоков совр. авиации стояли два брата-американца - Вилбур и Орвилл Райты, к-рые в 1903 г. построили и испытали первый управляемый летательный аппарат с двигателем внутр. сгорания. Вскоре последовали и др. достижения: француз Луи Блерио пересек Ла-Манш (1909), англичане Джон Эл-кок и Артур Браун перелетели из Ньюфаундленда в Ирландию (1919). Затем началась коммерч. эксплуатация возд. транспорта. После 2-й мировой войны система возд. сообщений охватила все уголки земного шара.