Після невдалих облог Перинту і Візантії в 340 і 339 рр. До н. Е. Цар Македонський Філіп II виявив, що його вплив на грецькі міста-держави зменшується. Прагнучи відновити верховенство Македонії, він вирушив у 338 р. До н. Е. На південь, маючи на меті підвести їх до п'ят. Сформувавши свою армію, до Філіпа приєдналися союзні контингенти з Етолії, Фессалії, Епіру, Епікнемідіана Локрія та Північної Фокіди. Просуваючись, його війська легко закріпили місто Елатея, яке контролювало гірські перевали на південь. З падінням Елатеї гінці попередили Афіни про наближення загрози. Все що я знала написала)
Освободиться от ордынского ига удалось во многом потому, что ослабла, а потом и распалась сама Золотая Орда. Её осколки уже не достигали былой мощи Сарая. Русской рати не приходилось иметь дело с силой времён Батыя. Кроме того, не со всеми татарскими государствами Москва воевали, с некоторыми временами был мир, а с Крымским ханством – вообще союз, благодаря которому одни татары Москве воевать против других.
Большую роль сыграла и централизация русских земель. Теперь их силы были собраны воедино. Кроме того, в централизованном государстве без междоусобных войн экономика расцветала, это давало государю доходы, на которые он усиливал армию. В частности, появилась артиллерия.
Считается, что татаро-монгольское иго закончилось в результате стояния на реке Угре в 1480 году, когда хану Большой Орды Ахмату не удалось заставить Москву снова платить дань. Но на самом деле дань (под название поминки) вскоре и стали платить снова и платили ещё и в XVII веке, просто татарам Крымским, чтобы предотвратить их набеги, хотя набеги всё равно продолжались. С другой стороны, задолго до 1480 году московские государи стали править без ярлыков от татар и никому не подчинялись ни во внутренней, ни во внешней политике.
Кроме татар, с конца XV века серьёзная борьба шла против Великого княжества Литовского за находившиеся в составе этого государства русские православные земли. В борьбе чаша весов склонялась в пользу Москвы, но сами войны продолжались ещё долго
Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького — конституційний договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом, який визначав права і обов'язки усіх членів Війська. Укладений 5 квітня 1710 року. Від усієї старшини та козацтва конституцію Орлика підписав кошовий отаман Кость Гордієнко. Повинен був бути ратифікований шведським королем Карлом XII, в разі його перемоги в Північній війні. Написаний латиною і староукраїнською мовою[1][2][3]. Складається з преамбули та 16 статей. Пам'ятка української політико-філософської та правової думки. Була чинною чотири роки, коли Пилип Орлик і Військо Запорозьке боролися за землі Гетьманщини. Збережено документ староукраїнською мовою в Москві та латиною у Швеції.
Титульна сторінка конституції староукраїнською мовою. Оригінал зберігається в Російському державному архіві давніх актів
Перша сторінка конституції латиною. Оригінал зберігається в Національному архіві Швеції
Перша сторінка конституції староукраїнською мовою
Остання сторінка україномовного оригіналу Конституції Пилипа Орлика, що зберігається у РДАДА (Москва) з оригінальним підписом Пилипа Орлика та печаткою Війська Запорозького