В годы екатерининской эпохи дворянская усадьба занимает все более значимое положение в общественной жизни, для которой свойственен возврат к «внутреннему» человеку, миру, а для жизни в усадьбе конца XVIII в. характерна определенная замкнутость. «Главное отличие нового "внутреннего" существования от прежнего старомосковского - пройденная предшествующими поколениями школа "людскости", овладение весьма широким спектром знаний в области науки и культуры сделали русского дворянина более свободным в выборе типа поведения, меры проявления "внешнего" и "внутреннего", коллективного и индивидуального».
Объяснение:
Відповідь:
сподіваюсь до Пояснення:
Історія Риму й Італії є складовою частиною середземноморської історії, а сама територія Італії займає центральне місце у середземноморському світі. Хоча вже з III ст. до н.е. Рим вийшов далеко за межі Апеннінського півострова, основою римської економіки, базою римської експансії, центром політичного життя, головним осередком римської культури залишалася Італія. Італія, як і Греція, – благодатна країна, з м'яким, помірним кліматом, який вимагав від людини постійної праці для комфортного існування, але щедро винагороджував за це. Ще в сиву давнину греки вживали назву "Італія", початково розуміючи під нею лише південь Апеннінського півострова, який ряснів багатими пасовищами. Сама назва походить від слова "vitulus" - теля, бичок. Звідси й пішла назва "Vitalia" або "Italia" - дослівно "країна телят". З III ст. до н.е. вона поширилася на весь Апеннінський півострів, а в І ст. до н.е. сюди була включена й північна частина сучасної Італії до Альпійських гір.