Лжедмитрий II был послушной марионеткой в руках польских
шляхтичей, которые сумели взять под свой контроль северо-запад
и север русских земель. Доблестно в течение 16 месяцев сражалась
крепость Троицс-Ссргисва монастыря, в обороне которой значитель-
ную роль сыграло окрестное население. Выступления против поль-
ских захватчиков произошли в ряде крупных городов Севера: Новго-
роде, Вологде, Великом Устюге.
Правительство Василия Шуйского, по-
нимая, что не в состояния справиться с Лжедмигрием II, в Выборге
(1609) заключило договор со Швецией. Россия отказывалась от сво-
их претензий на Балтийское побережье, а шведы давали войска для
борьбы с Лжедмитрисм II. Под командованием талантливого 28-лет-
нею полководца М. В. Скопина-Шуйского, племянника царя, нача-
лись успешные действия против польских захватчиков.
В ответ Речь Посиолигая, состоявшая в войне со Швецией, объя-
вила войну России. Войска короля Сигизмунда III осенью 1609
осалили город Смоленск, коюрый оборонялся более 20 месяцев. Ко-
роль приказал шляхтичам покинуть Тушино и идти под Смоленск.
Тушинский лагерь рассыпался, самозванец был больше не нужен
польским шляхтичам, перешедшим к открытой интервенции. Лжс-
дмитрий II бежал в Калугу, где вскоре был убит.
Другими словами, им воспользовались интервены, а когда он быд уже им не нужен, они отвернулись от него, пркратили ему и вот он сбежал в Калугу, где вскоре был убит
Річ Посполи́та (пол. Rzeczpospolita, лит. Respublika, ст.-укр. Рѣч Посполита) — у 1569—1795 роках монархічна федеративна держава Польського королівства і Великого князівства Литовського. Займала терени сучасних Польщі, України, Білорусі, Литви, Латвії, Молдови, південної Естонії та західної Росії.
Утворилася 1569 року внаслідок Люблінської унії, що об'єднала польську та литовську держави. Очолювалася виборним монархом, який мав складений титул короля польського і великого князя литовського. Керувалася шляхтою різних національностей, що становила у різний час 10-25 % від усього населення держави. Шляхта була джерелом влади і втілювала її демократичним шляхом через вибори до парламентських, представницьких та місцевих органів: сейму, сенату, сеймиків тощо. Мала високий рівень децентралізації управління. Столиця розташовувалася у Кракові (до 1596) і Варшаві (після 1596).
Одна з найбільших держав континенту в ранньому новому часі. В першій половині XVII століття, в добу своєї могутності, охоплювала територію близько 990 тисяч км²[6], на якій мешкало до 11 млн осіб різних національностей та конфесій[7]. Декларувала свободу віросповідання актом Варшавської конфедерації 1573 року, проте протягом усього існування держави домінантну позицію в ній займала католицька церква. В елітарній культурі панували латинська і польська мови, а також ідеологія сарматизму. Вела перманентні війни із сусідами: Московією на сході, Швецією на півночі, Османською імперією та Кримським ханством на півдні.
Після великого козацького повстання 1648 року, що згодом спровокувало вторгнення шведів та московитян, втратила чверть усіх територій. У XVIII столітті, через свавілля магнатів та шляхти, стала об'єктом політики сусідніх держав й опинилася під сильним впливом молодої Російської імперії. 1772 року втратила третину земель внаслідок поділів між Росією, Пруссією та Австрією. Після ухвалення Конституції 3 травня 1791 року проголошена унітарною державою, конституційною монархією. Припинила існування в результаті поділів Речі Посполитої між Росією, Пруссією та Австрією в 1793 і 1795 роках.