У 1199 р. Роман Мстиславович, князь волинський, захоплює Галич і створює Галицько-Волинське князівство. І здавалося б, що все круто, але головна проблема князів — непокірні галицькі бояри — залишилася. У 1203 р. Роман Мстиславович захоплює Київ, а у 1205 р. йде в похід у Польщу, де і гине.
Галицько-Волинське князівство за часів Романа Мстиславовича
У 1205-1238 рр. в Галичині заправляють бояри. Сфери впливу над Галицьким і Волинським князівствами розподіляють Угорщина і Польща. Зі Сходу з'являється нова загроза — монголи, яких у 1206 р. об'єднав один з найбільших завойовників у світовій історії — Чингізхан.
Карта походів військ хана Батия.
За 20 років монголи підкорили половину відомого на той час світу і вийшли до кордонів Русі, де у степах кочували половці. Рятуючись, половці мусили просити до в руських князів. Спільна русько-половецька рать виступила в степ у 1223 р., зустрілася з монголами на річці Калка і зазнала катастрофічної поразки.
Але тоді помер Чингісхан і війська повернулися додому.
1238-1240 рр. війська Золотої Орди, держави під проводом хана Батия, двома хвилями проходять Руські землі. У 1240 р. монголи захоплюють Київ і знищують його вщент.
Тим часом у 1238 р. син Романа Данило Галицький захоплює м. Галич та стає правителем Галицько-Волинського князівства (1238-1264).
До того він був з матір'ю у вигнанні в Угорщині. Повернувшись у Галич, він одружився з дочкою тодішнього князя і після його смерті сам зайняв престол.
У 1245 р. відбувається битва під Ярославом і Данило остаточно перемагає боярську опозицію.
Данило Галицький укріпив свою владу у Галицько-Волинському князівстві. Він відновив стосунки з Угорщиною та Польщею, а також зруйновані монголо-татарами міста, звів нові могутні фортеці – Кременець і Холм, що став столицею князівства.
Данило Романович не хотів, щоб міста Галичини й Волині повторили долю Києва. Тому мусив піти на компроміс. У 1245 р. він визнає себе васалом Золотої Орди. Отримує спеціальний дозвіл на правління – ярлик і погоджується на те, що його буде контролювати баскак – спеціальний чиновник хана.
У 1252–1258 рр. князь воює з монголами.
Данило Галицький, син Романа Мстиславовича
Данило Галицький приймає королівську корону в Дорогичині від папи Інокентія IV.
З часом Данило розпочинає переговори з папською курією, а у 1253 р. приймає королівську корону в Дорогичині від папи Інокентія IV, який декларував хрестовий похід проти монголо-татар. Похід не відбувся. Данило не впустив до свого князівства католицьких місіонерів, після чого відносини з курією обірвалися.
Князь Данило, окрім всього, брав участь у війні за австрійський престол 1252–1253 рр. Здійснював успішні походи на Чехію і Польщу, Литву і землю ятвягів.
У 1258 р. Орда присилає нове велике військо. Данило змушений поновити ярлик і навіть зруйнувати укріплення своїх міст.
Галицько-Волинське князівство за часів Данили Галицького, 1254 рік.
Лев Данилович (1264-1301), син Данили Галицького
У 1264 році Данило помер. Нащадки Данила намагалися продовжувати його політику: переносили столицю, думали як вийти з-під монгольскої залежності і воювали з сусідами. Місце Галицько-Волинського князя згодом зайняв син Данила, Лев (1264-1301). Він переніс столицю до міста, названого на власну честь (Львова), а ще повоював з угорцями і поляками. Так Леву вдалося приєднати Люблінську землю та частину Закарпаття з містом Мукачево.
З 1301 по 1308 рр. княжив син Лева, Юрій І. Він титулував себе «королем Русі, князем Володимирії» та переніс свою столицю в місто Володимир-Волинський.
Юрій І втратив Люблінську землю, прилучену батьком. Започаткував союз із Тевтонським орденом.
Великим політичним успіхом Юрія було утворення з його ініціативи окремої Галицької митрополії у 1303 році.
Юрій І, син Лева Даниловича
1308-1323 — Галицько-Волинським князівством правили сини Юрія Лев і Андрій. У 1325 році на престол запросили польського князя Болеслава Тройденовича, який перейшов у православ'я та змінив ім'я на Юрій.
У справи місцевого князівського двору все більше втручалися іноземні радники, міста і землі заповнювали іноземні колоністи. Це не дуже подобалося місцевим боярам. У 1340 році останнього князя об'єднаного Галицького-Волинського князівства, Юрія ІІ Болеслава, отруїли змовники-бояри.
1. Николай II был племянником жены Эдуарда VII. Более известны его взаимоотношения со следующим английским королём (двоюродным братом Николая) Георгом V, и их прозвища, соответственно, Ники и Джорджи. Наверное, ответ - Ники. 2. Министром финансов Великобритании в 1903 г., как подсказывают нам источники в интернете, стал Остин Чемберлен. Так как довольно известны несколько других его родственников и однофамильцев, видимо и просят дать ответ без инициалов, чтобы не накосячили - Чемберлен. 3. Те же источники сообщают, что в 1925 году он, будучи уже министром иностранных дел, получил Нобелевскую премию мира. 4. Предполагается, видимо, термин "косвенные налоги". Тут вам лучше почитать отдельно, но вкратце - это налоги, взимаемые не с непосредтственно человека (как упоминаемый далее подушевой или наследственный), а включаемые, например, в стоимость товаров. 5. В 1899-1902 гг. Великобритания ввязалась в англо-бурскую войну, которую хоть и выиграла, но с довольно большими затратами - вполне возможно, что из-за неё пришлось принимать и финансовые меры.
1.В Отечественной войне наглядно проявились источники силы и могущества нашего государства: преимущество советского социалистического общественного и государственного строя перед несоциалистическим общественным и государственным строем, нерушимый союз рабочего класса и крестьянства, нерасторжимая дружба и братское сотрудничество народов СССР, горячий и животворный советский патриотизм, руководящая и направляющая сила Коммунистической партии Советского Союза. Они и обеспечили победу СССР в Отечественной войне.
2.В годы войны советский общественный строй доказал свою исключительную жизне и высокую устойчивость, он оказался лучшей формой мобилизации всех сил народа на отпор врагу, обеспечив быстрейшую мобилизацию и рациональное использование всех материальных ресурсов страны для победы.
3.В годы войны еще более упрочился и закалился классовый союз рабочих и крестьян Советского государства.
4.Социалистическая система хозяйства, морально-политическое единство советского общества явились основой прочности тыла и боевой мощи армии и флота, решающим условием победы СССР в Отечественной войне.
5.Советский многонациональный государственный строй оказался вполне жизне Он обеспечил монолитность всех народов Советского Союза в их совместной самоотверженной борьбе за свободу и независимость социалистической Родины.
6.Дружба народов СССР, которая основывается на ленинских принципах пролетарского интернационализма, в годы Отечественной войны еще более упрочилась и закалилась. Народы-побратимы развернули подлинное соревнование в защите Родины. В этом соревновании славу народа-богатыря стяжал великий русский народ, который перенес основную тяжесть Отечественной войны и заслужил общее признание как руководящей силы Советского Союза.
7.В Отечественной войне ярко проявился советский патриотизм, т. е. любовь, преданность и верность советского народа к Родине, братское содружество трудящихся всех национальностей Советского Союза, уважение прав и независимости народов всех стран мира. Советский патриотизм явился неиссякаемым источником ратных и трудовых подвигов советских людей, их высокого морально-политического духа.
8.Советский народ добился победы в Великой Отечественной войне потому, что им руководила Коммунистическая партия. Огромная организаторская и политическая работа партии, авангардная роль коммунистов на фронтах и в тылу еще больше укрепили доверие народа к Коммунистической партии и Советскому государству. Это безграничное доверие сыграло решающую роль в достижении победы в Отечественной войне.
У 1199 р. Роман Мстиславович, князь волинський, захоплює Галич і створює Галицько-Волинське князівство. І здавалося б, що все круто, але головна проблема князів — непокірні галицькі бояри — залишилася. У 1203 р. Роман Мстиславович захоплює Київ, а у 1205 р. йде в похід у Польщу, де і гине.
Галицько-Волинське князівство за часів Романа Мстиславовича
У 1205-1238 рр. в Галичині заправляють бояри. Сфери впливу над Галицьким і Волинським князівствами розподіляють Угорщина і Польща. Зі Сходу з'являється нова загроза — монголи, яких у 1206 р. об'єднав один з найбільших завойовників у світовій історії — Чингізхан.
Карта походів військ хана Батия.
За 20 років монголи підкорили половину відомого на той час світу і вийшли до кордонів Русі, де у степах кочували половці. Рятуючись, половці мусили просити до в руських князів. Спільна русько-половецька рать виступила в степ у 1223 р., зустрілася з монголами на річці Калка і зазнала катастрофічної поразки.
Але тоді помер Чингісхан і війська повернулися додому.
1238-1240 рр. війська Золотої Орди, держави під проводом хана Батия, двома хвилями проходять Руські землі. У 1240 р. монголи захоплюють Київ і знищують його вщент.
Тим часом у 1238 р. син Романа Данило Галицький захоплює м. Галич та стає правителем Галицько-Волинського князівства (1238-1264).
До того він був з матір'ю у вигнанні в Угорщині. Повернувшись у Галич, він одружився з дочкою тодішнього князя і після його смерті сам зайняв престол.
У 1245 р. відбувається битва під Ярославом і Данило остаточно перемагає боярську опозицію.
Данило Галицький укріпив свою владу у Галицько-Волинському князівстві. Він відновив стосунки з Угорщиною та Польщею, а також зруйновані монголо-татарами міста, звів нові могутні фортеці – Кременець і Холм, що став столицею князівства.
Данило Романович не хотів, щоб міста Галичини й Волині повторили долю Києва. Тому мусив піти на компроміс. У 1245 р. він визнає себе васалом Золотої Орди. Отримує спеціальний дозвіл на правління – ярлик і погоджується на те, що його буде контролювати баскак – спеціальний чиновник хана.
У 1252–1258 рр. князь воює з монголами.
Данило Галицький, син Романа Мстиславовича
Данило Галицький приймає королівську корону в Дорогичині від папи Інокентія IV.
З часом Данило розпочинає переговори з папською курією, а у 1253 р. приймає королівську корону в Дорогичині від папи Інокентія IV, який декларував хрестовий похід проти монголо-татар. Похід не відбувся. Данило не впустив до свого князівства католицьких місіонерів, після чого відносини з курією обірвалися.
Князь Данило, окрім всього, брав участь у війні за австрійський престол 1252–1253 рр. Здійснював успішні походи на Чехію і Польщу, Литву і землю ятвягів.
У 1258 р. Орда присилає нове велике військо. Данило змушений поновити ярлик і навіть зруйнувати укріплення своїх міст.
Галицько-Волинське князівство за часів Данили Галицького, 1254 рік.
Лев Данилович (1264-1301), син Данили Галицького
У 1264 році Данило помер. Нащадки Данила намагалися продовжувати його політику: переносили столицю, думали як вийти з-під монгольскої залежності і воювали з сусідами. Місце Галицько-Волинського князя згодом зайняв син Данила, Лев (1264-1301). Він переніс столицю до міста, названого на власну честь (Львова), а ще повоював з угорцями і поляками. Так Леву вдалося приєднати Люблінську землю та частину Закарпаття з містом Мукачево.
З 1301 по 1308 рр. княжив син Лева, Юрій І. Він титулував себе «королем Русі, князем Володимирії» та переніс свою столицю в місто Володимир-Волинський.
Юрій І втратив Люблінську землю, прилучену батьком. Започаткував союз із Тевтонським орденом.
Великим політичним успіхом Юрія було утворення з його ініціативи окремої Галицької митрополії у 1303 році.
Юрій І, син Лева Даниловича
1308-1323 — Галицько-Волинським князівством правили сини Юрія Лев і Андрій. У 1325 році на престол запросили польського князя Болеслава Тройденовича, який перейшов у православ'я та змінив ім'я на Юрій.
У справи місцевого князівського двору все більше втручалися іноземні радники, міста і землі заповнювали іноземні колоністи. Це не дуже подобалося місцевим боярам. У 1340 році останнього князя об'єднаного Галицького-Волинського князівства, Юрія ІІ Болеслава, отруїли змовники-бояри.