1.Фараон всегда возглавлял свою армию. Фараоны нового царства совершали военные походы по трем направлениям: на юг в Нубию, на север в Сирию и Финикию, и на запад – в Ливию.
2.Битва при Кадеше — сражение между войсками Египетского и Хеттского царств, сильнейших держав Ближнего Востока. Войска возглавляли фараон Рамсес II и царь Муваталли II. Столкновение произошло в г. Кадеше на реке Оронт (территория современной Сирии). Хетты, имевшие явное преимущество, не смогли распорядиться им должным образом, что в итоге привело к тактической ничьей и многочисленным потерям с обеих сторон. Хетты одержали стратегическую победу, так как египтяне не сумели занять Кадеш и разбить хеттскую армию, что привело к провалу вторжения. В итоге было заключено перемирие между хеттами и египтянами. Обе стороны приписали победу себе.
3. Это сражение стало первым в истории, отображённым в источниках обеих воюющих сторон, что повысило к нему интерес со стороны исследователей военной науки, историков, египтологов и военных всего мира. Кроме того, битва при Кадеше стала последним крупным сражением эпохи бронзового века: хетты уже использовали железное оружие.
Объяснение:
Жан-Поль Марат - политический деятель эпохи Великой французской революции, один из главных лидеров якобинцев. Жестокий, безжалостный, считавший террор единственным избавления от неугодных. О его личности и роли в истории до сих пор идут споры. Кто-то считает его героем, кто-то - безжалостным убийцей.
Но на убийц иногда находятся свои убийцы. И тогда возникает уже другой вопрос - справедливо ли убийство убийцы? Не будем вдаваться в эти размышления. На них все равно нет однозначного ответа. Поговорим о конкретном убийстве - убийстве Марата.
Убийство произошло 13 июля 1793 года и совершила его двадцатичетырехлетняя Шарлотта Корде.
Объяснение:
Друга половина XIX ст. стала добою дальшого утвердження ідеї соборності України. Переслідування української культури в Росії сприяло передачі матеріальних коштів і великій моральній підтримці з боку Наддніпрянської України українцям Галичини.
У цей час серед учнівської молоді почали створюватися гуртки. Про спроби організації учнівських гуртків І.Франко писав: "Ученики Дрогобицької гімназії в другій половині 60-х і в першій половині 70-х рр. поза школою жили звичайно кружками, крім тих місцевих, що жили в своїх родинах і переважно не мішалися до кружкового життя. Позамісцеві жили на квартирах ("стаціях") переважно по різних передмістях у міщан та міщанок, і відповідно до тих квартир творилися між ними кружки... Формально кружкових організацій між гімназіальними учениками в моїй класі не було".
У 1875 р. І.Франко став членом "Академіческого Кружка", що гуртував москвофільську університетську молодь. Тодішня народовська (українофільська) молодь гуртувалася в товаристві "Дружній Лихварь". "Академіческий кружок" видавав студентський журнал "Друг". До "Друга" висилав І. Франко деякі свої поетичні та прозові твори ще з Дрогобича, коли був учнем гімназії. "Друг" їх друкував. Будучи студентом, І.Франко привіз із собою значну кількість літературних творів, які бажав друкувати в "Друзі". Отже, студентський журнал "Друг" був однією з причин того, що І.Франко вступив до "Академіческого Кружка". Слід зауважити, що в 1870-х роках, коли І.Франко виходив на історичну арену, у Галичині ще не було тієї організованої сили, яка б зуміла "підняти селянство на визвольну боротьбу і повести його за собою...".
Під впливом Михайла Драгоманова, особливо під впливом його листів до редакції "Друга", які були опубліковані в цьому журналі в 1875 і 1876 рр., відбулась велика зміна серед членів "Академіческого Кружка". Більшість їх перейшла на українські позиції і в 1876 р. опанувала на загальних зборах "Академіческий Кружок", а журнал "Друг" перейшов на чисту українську мову. Велику роль у розвитку подій на терен і "Акаміческого Кружка" відіграв Іван Франко. У журналі "Друг", він публікував свої перші оповідання з бориславського циклу, повість "Петрії і Довбущуки" та значну кількість поезій. Годі І.Франко був уже членом "Просвіти", часто бував у "Бесіді", в якій гуртувались народовці, близькою була йому культурно-освітня праця для народу, яку вела "Просвіта".