Демократична революція - це політологічний термін, що позначає революцію, результатами якої стане встановлення демократичного режиму, в знак заміни попереднього недемократичного правління, або в якій революційні зміни відбуваються демократичними засобами, як правило, без використання насильницьких методів та дій.
Так, такого роду революція можлива й в наше сьогодення. Ба більше, наразі, перевагу надають саме новому типу війни «інформаційному» та новим ведення подій – «ненасильницьким», через адвокасі кампанії, пропаганди, лобіювання і так далі. Якщо ж говорити про встановлення демократії, то так. Ми й досі маємо частку країн із авторитарним режимом/диктатурою. Однак їх специфікою є втручання зовнішніх гравців у справи держави, міжусобиці/громадянська війна, поділ на ворогуючі табори. Саме це може спонукати до збройного конфлікту, а не до демократичної революції. Адже немає єдиної національної позиції та ядра у суспільстві, яке буде виступати з єдиною метою не радикальними діями.
Історичними прикладами демократичних революцій є: Оксамитова революція в Чехословаччині (1989), «осінь народів» - повалення комуністичних режимів впродовж 1989-1990, Жасминова революція в Тунісі (2010-2011) та інші.
В 1860-х годах Российская Империя предприняла решительное нападение на Среднюю Азию. Это было не первым русским вторжением в Среднюю Азию. Казаки под предводительством атамана Мечая совершали набеги на Хиву во времена правления Хана Араба Мухаммада (1602-1623гг). Воспользовавшись отсутствием хана в Хиве, тысячи казаков ворвались в город Ургенч, разграбили жителей и попытались увести тысячи молодых пленников обоих полов. Однако, по возвращению, Араб Мухаммад настиг казаков и уничтожил их.
Некоторое время спустя другой казацкий отряд, под руководством атамана Шамаем совершил набег, который также оказался неудачным. Калмыки схватили атамана, а хивинцы уничтожали его казацкий отряд. В начале семнадцатого столетия, Пётр I, пытаясь установить торговые отношения с Индией через Азию, сделал попытку проникнуть в Хиву, однако, более важные правительственные дела отвлекали его от похода на Хиву. Позже, Кожинапас, известный хивинский торговец во время своего визита к Петру I в России в 1713 году, сообщил царю, что нижнее течение Амударьи наполнено золотой песком. Пётр I снарядил две военные экспедиции. В 1715 году первая экспедиция, возглавляемая полковником Буххолчем направилась из Западной Сибири в верхнее течение Сырдарьи, но не нашла там никакого золота. В 1717 году , вторая экспедиция, возглавляемая Александром Бековичем-Черкасским, кабардинским князем была отправлена в Хиву с дружеским предложением, как демонстрация покровительства.