Після поділів Польщі до складу Російської імперії увійшли всі інші українські землі, за винятком Галичини, Закарпаття і Буковини. Однак і в складі Росії польської знаті була дана можливість зберегти впливове становище в суспільній структурі західних губерній, оскільки російська влада безуспішно намагалися заручитися її лояльністю. Однак, у міру провалу такої політики і спалахування польських повстань, протягом XIX століття владою робилися спроби емансипувати східнослов'янське населення від польського впливу, в тому числі шляхом скасування унії і повернення правобережних парафій в православ'я. У відповідь, польські інтелектуали, в тому числі хлопомани, почали підтримувати українофільські течії і в значній мірі сприяли виникненню українського національного руху. В королівстві Галичини і Лодомерії, польська меншина, поповнилась втікачами з Російської імперії, учасниками повстання 1863 року.
1)Ожесточенная борьба за политическую гегемонию
2)Самыми могущественными из этих улсов были татарские , найманские , монгольские , мерекитайские и керекитайские ..
3)Населяют север КНР, Монголию и регионы Российской Федерации - республики Бурятию и Калмыкию, а также Иркутскую область и Забайкальский край
4)найманы решили отступить к семиречью потому что монголы стали сильнее, и нападение стали ущербнее
5)Кучулук-хан сначала заключил союз с Карлукским правителем Каялыка и Алмалыка Мандул-ханом. А когда власть перешла в его руки после нападения на каракитаев он решил операться на аппарат управления гурхана и каракитайскую знать чтобы не вызывать их недовольство и укрепить свою власть.