1.яку роль відігравали в житті українців на західноукраїнських землях кооперативи. 2.яким чином кооперативи сприяли національно-визвольному руху 3.яка доля спіткала кооперативи після політики пацифікації Дати ДЕТАЛЬНО ВІДПОВІДЬ НА ПОСТАЛЕНІ ПИТАННЯ.
Вели́ке кня́зівство Лито́вське (лат.: Magnus Ducatus Lithuaniae, скорочено ВКЛ), повна назва — Вели́ке кня́зівство Лито́вське, Руське, Жемайтське та інших земель — монархічна держава у Східній Європі середньовіччя і нового часу. Існувала в 1236–1795. У час найбільшого розширення території знаходилось на теренах сучасної Литви, Білорусі, більшої частини України, крайньої західної частини Росії, Придністров'ї, Молдови, невеликої частини східної Польщі та невеликої частини східної Латвії.
Зовнішня політика ВКЛ здійснювалась за декількома напрямками, головними з яких були східний, північно-західне і південне. Особливе місце займали відносини з Польщею. На сході суперниками ВКЛ були князівства Північно-східної Русі, а з середини XIV ст. - Московське князівство. Боротьба йшла за політичний вплив і території. Кожна із сторін претендувала на те. щоб бути спадкоємицею Київської Русі та об'єднати східнослов'янські землі під своєю владою. Ольгерд у 1358 р. у бесіді з послом германського імператора Карла IV заявив: "Вся Русь повинна належати Литві". Свої претензії на землі Русі заявляли московські князі Дмитро Іванович (Донський). Іван III. Склалися два центри "збирання" земель колишньої Русі. Важливе місце у відносинах ВКЛ і Московського князівства займав релігійний фактор. Московські князі були незадоволені розповсюдженням католицтва на східнослов'янських землях. Наступальну політику у східному напрямку проводив Ольгерд, який організував три походи на Москву - в 1368, 1370 і 1372 рр .. Вітовт у 1404 р. включив до складу ВКЛ Смоленські землі. У 1406-1408 рр .. він воював за Псков і Новгород, але невдало. При Вітовті східна межа ВКЛ відбувалася приблизно в 100 км від Москви. В такому вигляді вона зберігалася до кінця XV ст. З другої половини XV ст. Московське князівство значно посилився, на його бік почали переходити православні князі прикордонних районів ВКЛ. Війни за "спірні території" проходили в 1492-1494, 1500-1503, 1507-1508, 1512-1522, 1534-1537 рр .. Головним результатом "порубіжних воєн" стала втрата ВКЛ Смоленська.
На північно-західному напрямку головною небезпекою для ВКЛ були хрестоносці. Закріпилися в Прибалтиці з початку XIII ст. Тевтонський і Лівонський орден здійснювали постійні походи на землі великого князівства. Історики підрахували. що тільки в 40-70-х роках XIV ст. на ВКЛ було організовано 70 військових походів тевтонців і 30 походів ливонцев. У перспективі німецькі хрестоносці хотіли ліквідувати ВКЛ. а землі князівства розділити. Литовські князі активно пручалися експансії: князі Витень. Гедимін, Ольгерд. Кейстут неодноразово здійснювали походи проти хрестоносців. У боротьбі з лицарськими орденами відзначився намісник Гедиміна в Гродно Давид, який не тільки обороняв білоруські землі, а й зробив у 1326 р. вдалий похід в Пруссію. Князі Ольгерд і Кейстут в 1348 р. здобули перемогу над загонами Тевтонського ордену на р. Стрево. Найбільшим європейським подією була "Велика війна" (1409-1411 рр .. ) Польщі та ВКЛ з Тевтонським орденом, кульмінацією якої стала Грюнвальдська битва (1410 р.). Перемога польсько-литовсько-руських військ у цій битві значно підірвала могутність ордену. У той же час литовські князі, особливо в періоди боротьби за владу, неодноразово вступали з Лівонським і Тевтонським орденом у союзні відносини.
На південному напрямку основним суперником ВКЛ виступала Золота Орда, а потім її наступник - Кримське ханство. Золотоординці намагалися поширити свою владу на землі ВКЛ. З другої половини XIII ст. до першої половини XIV ст. татари здійснювали періодичні набіги. Литовські князі не тільки оборонялися від татар, але і здійснювали завойовницькі походи в південному напрямку. Знесилені ординської владою південно-руські князівства не могли чинити серйозного опору. Гедимін в 1324 р. захопив Київ. Ольгерд у результаті перемоги над татарами у битві на р. Сині Води (1363 р.) закріпив за ВКЛ Поділля. Південна межа ВКЛ досягла Чорного моря. До ВКЛ були приєднані Київщина. Чернігівські і Волинські землі (сучасна Україна). При Ольгерде території ВКЛ збільшилася вдвічі.
В 1380 р. у битві на Куликовому полі російські полки розбили татар. На боці московського князя Дмитра Івановича Донського билися сини Ольгерда Андрій та Дмитро. У союзі з золотоординським ханом Мамаєм перебував Ягайла, але з невідомих причин він не брав участі в битві. Кілька походів проти татар район Дону і Криму здійснив Вітовт. У 1399 р. Вітовт у союзі з ханом Тохтамишем, який боровся за владу в Орді, зазнав поразки на р. Ворскла від військ хана Темір-Кутлука. У XV-XVI ст. великі князі литовські намагалися використовувати кримських татар як союзника в боротьбі проти Московської держави. У той же час Кримське ханство перетворилося на джерело постійної загрози південним землям ВКЛ. У 1502-1505 рр. татари доходили майже до Вільно. Серйозне поразку кримським татарам завдав Михайло Глинський в 1506 р. під Клецком.
Вели́ке кня́зівство Лито́вське (лат.: Magnus Ducatus Lithuaniae, скорочено ВКЛ), повна назва — Вели́ке кня́зівство Лито́вське, Руське, Жемайтське та інших земель — монархічна держава у Східній Європі середньовіччя і нового часу. Існувала в 1236–1795. У час найбільшого розширення території знаходилось на теренах сучасної Литви, Білорусі, більшої частини України, крайньої західної частини Росії, Придністров'ї, Молдови, невеликої частини східної Польщі та невеликої частини східної Латвії.
Объяснение:
.