М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
sawulja123D
sawulja123D
28.05.2021 11:47 •  История

Практическая по истрии, 2страници на украинском


Практическая по истрии, 2страници на украинском

👇
Ответ:
Вейпер228
Вейпер228
28.05.2021

Євреї. Серед найчисельніших меншостей України «найстаршою» були євреї. Вони жили тут ще за Київської доби, а у XVI і XVII ст. Протягом усього XIX ст., особливо у другій його половині, чисельність єврейського населення дуже зросла. Традиційно євреї були міськими жителями. Типовими були убозтво й перенаселеність містечок, оскільки чисельність єврейських громад прото перевищувала їхню економічну спроможність. Щоб вижити в багатолюдних провінційних містечках з їхніми обмеженими можливостями заробітку та інтенсивною конкуренцією, потрібні були працьовитість, майстерність і кмітливість. Близько 3/4 українських євреїв заробляли на життя дрібною торгівлею та ремеслом. Ці зовсім не багаті крамарі, шинкарі, кравці, шевці та ювеліри становили єврейський «середній клас». Некваліфіковані робітники, багато з яких ледве могли прогодувати себе випадковими заробітками чи милостинею, складали близько 20 % єврейської робочої сили. Верхівка поділялася на дві підгрупи: з одного боку, рабинів та інших вельмишановних «книжників», які справляли на громаду великий вплив, а з іншого—багатих капіталістів. Узагалі стосунки між українцями та євреями не були — та й навряд чи могли бути — дружніми. Протягом століть ці два народи існували у структурно антагоністичному (хоч і взаємозалежному) середовищі. В культурному відношенні євреї та українці мали небагато спільного, а їхні релігії лише поглиблювали відмінності між ними.

Поляки. У стосунках між польськими панами та українськими селянами завжди існувала велика напруженість. Скасування кріпацтва дещо покращило становище. Пізніше, коли у 1863 р. поляки повстали проти росіян, деякі з них намагалися привернути на свій бік українських селян, видавши так звані «золоті грамоти», в яких проголошували, що це вони дарували селянам землю й свободу. Наслідки цих зусиль в основному були мізерними. Деякі польські дворяни відчували до українців інтерес, що не мав ніякої політичної чи економічної мотивації. Вони та їхні предки протягом століть жили на Україні. Внаслідок цього в середині XIX ст. у деяких польських шляхтичів розвинулася прихильність до всього українського. Тимко Падура, наприклад, використовував у своїх творах українську народну поезію, а представники «української школи» польських письменників з Правобережжя, до якої належав і славетний Юліуш Словацький, часто писали на українські теми. Як ми пізніше побачимо, деякі польські чи спольщені дворяни відіграли видатну роль в українському національному русі. Однак і далі інтереси польських землевласників та українських селян лишалися несумісними, і в традиційних стосунках між двома народами сталося мало відчутних змін.

Німці. XIX ст. відкрило нову сторінку в історії німецького переселення на територію України, переважно на Волинь та Північне Причорномор’я. Здебільшого вони утворювали суцільні поселенські острови, які згодом перетворювалися на німецькі національні райони та округи. Німецькі переселенці, користуючись значними правами і привілеями, фактично стояли одноосібно від місцевої влади, яка не завжди позитивно ставилась до поселенців. Поселяючись переважно в сільській місцевості, спираючись на власний менталітет, побут, специфіку общинного та сімейного життя, вони тривалий період майже повністю були відгороджені від впливів українського населення та органів місцевої влади, зберігаючи недоторканою власну самобутність. Фактично переселенці отримали громадське самоврядування і намагались мінімально контактували з місцевою владою. Хоча землеволодіння і господарювання у колоністів було подвірним, але управління - общинним. Траплялись випадки коли землю переселенці могли купувати спільно, а потім ділили на основі повної справедливості відносно господарств та інших ознак. Незважаючи на індивідуалізм у господарюванні, серед колоністів існували й форми спільного виконання певних робіт і прояви колективної взаємодо . Найчастіше це були громадські роботи, які мали важливе значення для життя всієї колонії. На 1914 р. на території України проживало 800 тисяч членів німецької національної громади, з них 476 тисяч проживало на території Південної України. Важливим було значення колонізації у тому, що завдяки їй стали поширюватися нові інтенсивні технології вирощування зернових, нові сільськогосподарські культури, агротехнічні нововведення. Але позитивні результати цього процесу були не тільки в економічній сфері. В галузі освіти німці також дали безперечно гарний приклад місцевому населенню, вважаючи будівництво школи (утримання її та вчителя) та громадських споруд, взаємодо першочерговою справою громади. Саме самодостатність громади, її незалежність від місцевої влади були зразком для українського населення.

4,5(74 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
kilbas1ggttyi
kilbas1ggttyi
28.05.2021

                                               Римская семья

В древнейший период в состав римской семьи кроме ее главы  входили жена, дети, жены сыновей, внуки, правнуки. Семья – это не только совокупность свободных лиц, но и рабов, зависимых, имущества, принадлежащих ее главе.

Глава семьи – домовладыка – обладал широкой личной и имущественной властью в отношении жены и детей: правом жизни и смерти, продажи в рабство и телесных наказаний, изгнания из дома. Он распоряжался семейным имуществом. Против его воли никто не мог ни войти в семью, ни выйти из нее. Только признание отцом новорожденного своим ребенком превращало последнего в члена семьи. Домовладыка был вправе даже выбросить родившегося уродца.

                                                  Брак

Брак является древнейшим установлением различные фазы развития, но всегда служившим для регулирования половых отношений между мужчинами и женщинами и создания потомства. Эту же функцию брак имел и в римском праве.

Именно брак определял правовое положение детей, рожденных в брачном союзе, имущественное положение супругов, их наследственные права. Правильный брак мог быть заключен между лицами:

управомоченными на вступление в брак;

достигшими половой зрелости;

находящимися в здравом рассудке.

Существовал ряд условий вступления в брак:

согласие будущих супругов и глав их семей;

достижение брачного возраста (четырнадцать лет для мужчины и двенадцать лет для женщины);

обладание jus conubii – той части жизне римлянина (жениха и невесты), которая позволяла ему вступать в законный брак, образовывать семью (этим правом обладали только римские граждане, но после закона Каракаллы 212 года это ограничение отпало);

вот тебе инфа, выпиши что считаешь нужным

Объяснение:

4,5(11 оценок)
Ответ:
Mrmors
Mrmors
28.05.2021

ответ:Ту́рки — народ загальною чисельністю близько 70 млн осіб, основне населення Туреччини.Предки турків — огузи — почали переселятися з Середньої Азії на територію Туреччини близько 1000 років тому, асимілюючи корінне населення, представлене греками на заході (Іонія, Каппадокія), а також курдами і вірменами на сході (Кілікія). До складу турецького народу також увійшли яничари, що комплектувалися з хлопчиків балканських народів, в тому числі слов'ян.У Малу Азію завойовників, які поступово злилися з місцевим населенням в єдиний турецький народ, принесли розорення і тиранію.Там почався культурний занепад , бо стражденний люд втрачав інтерес і до релігії, і до науки – до всього на світі.

4,6(65 оценок)
Новые ответы от MOGZ: История
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ