Характеристика короля Данила Романовича
«Цей князь - пише літописець - був князь добрий, хоробрий і мудрий; збудував багато городів і храмів та прибрав їх ріжними окрасами. Головно ж вславився своїм братолюбям з Васильком. Був другим по Соломоні»…
Український історик Микола Костомарів характеризує Данила словами: «Доля цього князя мала в собі щось трагічного. Досяг він багато такого, чого не досяг ніодин з українських князів, та ще серед такого напруження, що інший не переніс би. Майже вся Україна, весь край заселений українським племенем, опинився під його владою. Але не встигнувши визволитися зпід татарського ярма, Данило не залишив запоруки самостійности своїй державі на майбутнє. У відносинах до своїх західніх сусідів, як взагалі в цілій своїй діяльности, Данило, завсіди відважний, неустрашимий, великодушний і добрий, менше всього був політиком. У всіх його вчинках ми не бачимо ні сліду хитрощів, навіть тих, що їх уживає людина, аби недати себе обдурити. Цей князь був повною протилежністю хитрих князів Московщини, що від батьків переняли політику хитрощів та насильств і звикли не розбіратися в засобах для досягнення мети. Постать Данила так і залишилася благородною, найбільш симпатичною постатю в цілій історії княжої України».
Биография Петра I (первого)Пётр I Великий (1672 – 1725) – выдающийся государственный деятель, московский царь из династии Романовых, всероссийский император с 1721 года, великий реформатор
Ранние годы
Родился Петр Первый 30 мая (9 июня) 1672 года в Москве. В биографии Петра 1 важно отметить, что он был младшим сыном царя Алексея Михайловича от второго брака с царицей Натальей Кирилловной Нарышкиной. С одного года воспитывался няньками. А после смерти отца, в возрасте четырех лет, опекуном Петра стал его сводный брат и новый царь Фёдор Алексеевич.
С возраста 5 лет маленького Петра начали обучать азбуке. Уроки ему давал дьяк Н. М. Зотов. Однако образование будущий царь получил слабое и не отличался грамотностью.
Приход к власти
В 1682 году, после смерти Фёдора Алексеевича, 10-летний Петр и его брат Иван были провозглашены царями. Но фактически управление взяла на себя их старшая сестра – царевна Софья Алексеевна.
В это время Петр и его мать вынуждены были отдалиться от двора и переехать в село Преображенское. Здесь у Петра 1 возникает интерес к военной деятельности, он создает «потешные» полки, которые стали впоследствии основой русской армии. Увлекается огнестрельным делом, кораблестроением. Много времени проводит в Немецкой слободе, становится поклонником европейской жизни, заводит друзей.
В 1689 году Софья была отстранена от престола, и власть перешла к Петру I, а управление страной доверено его матери и дяде Л. К. Нарышкину.
Объяснение:
Поселення на території Олімпії відомі з III тисячоліття до н. е. Найдавніші архітектурні пам'ятки Олімпії сходять до першої половини II тисячоліття до н. е., до так званого середньоелладського періоду. Знайдені теракотові статуетки ідолів дозволяють припускати існування культових поклонінь в середньоелладський період. Однак в Олімпії того часу були відсутні храми навіть найбільш шанованим богам. Поклоніння і жертвоприношення відбувалися на вівтарях просто неба через абстрактність божеств, котрі не ототожнювалися з людськими образами.
У гомерівську епоху в Олімпії крім богів шанували Пелопа і його дружину Гіпподамію, котру вважали засновницею Олімпійських змагань дівчат. Для бігу їм надавався стадіон, а переможницям давали вінки з гілок маслини і частину принесеної в жертву Гері корови, а також дозволяли ставити статуї з висіченими на постаментах іменами. З дорійським завоюванням Пелопоннесу велике значення в Олімпії починало надаватися фіванському герою Гераклу. Саме його нащадкам і легендарному царю Оксілу приписувалося це завоювання. Деякий час на долю Олімпії впливали спартанці, так легенда повідомляє, що етолієць з Еліди Іфіт, втомившись від війн, за порадою Дельфійського оракула уклав з ахейцем з Пізи Клеосфеном і дорійцем зі Спарти Лікургом договір про Олімпійські змагання, текст якого було записано на бронзовому диску. Традиція зводить початок Олімпійських ігор до 776 року до н. е., відколи відомо про переможця в бігу Коронбоса. Поступово перелік видів змагань розширювався, відповідно ігри ставали все видовищнішими.