С самого начала правления Николай I заявил о необходимости реформ и создал «комитет 6 декабря 1826 года» для подготовки преобразований. Большую роль в государстве стала играть «Собственная Его Величества канцелярия», которая постоянно расширялась созданием множества отделений.
Николай I поручил специальной комиссии под руководством М.М. Сперанского разработать новый Свод Законов Российской империи. К 1833 г. было отпечатано два издания: «Полное собрание законов Российской империи», начиная с Соборного уложения 1649 г. и до последнего указа Александра I, и «Свод действующих законов Российской империи». Кодификация законов, проведенная при Николае I, упорядочила российское законодательство, облегчила ведение юридической практики, но не принесла изменений в политическую и социальную структуру России.
11 листопада 1918 року до Варшави прибув Ю. Пілсудський, який, спираючись на Польську військову організацію та ліві партії, проголосив відновлення Польської держави. Незабаром він був призначений її тимчасовим керівником, а за його дорученням Є. Морачевський сформував уряд. Офіційною назвою новоствореної держави стала Річ Посполита Польська.
Найскладнішою проблемою відновленої держави були її кордони. Розв'язання цього питання залежало як від волі країн Антанти, так і від можливостей силою зброї поширити державну територію до освячених традицією великодержавності кордонів 1772 року.
У результаті війни з українцями поляки захопили територію Західноукраїнської Народної Республіки й у 1923 році домоглися від Антанти визнання цього загарбання. Після підписання 22 квітня 1920 року Варшавського договору з Директорією УНР Ю. Пілсудський розпочав війну з Радянською Росією, яка завершилася укладенням у березні 1921 року Ризького мирного договору, що залишив західноукраїнські й західнобілоруські землі за Польщею.
За Версальським мирним договором 1919 року до Польщі була приєднана Познанщина й частина 'я з вузьким виходом до Балтійського моря, порт Гданськ (Данциг) отримав статус вільного міста. У жовтні 1920 року польські війська захопили в Литві Віленський край.
Після завершення Першої світової війни й національно-визвольної боротьби 1917—1921 рр. під владою Польщі опинилися такі етнічні українські землі:
Галичина
Холмщина
Підляшшя
Західна Волинь
Західне Полісся
Посяння
Лемківщина.
Відповідно до Варшавського та Ризького договорів ці території офіційно закріплювалися за Польщею.