Ливонская война 1558-1583, при Иване Грозном, со шведами и Ливонским орденом, Литовским княжеством, Данией и Речью Посполитой. неудачная
Северная война 1700-1721, Петр1, Северный союз(Россия, Саксония, Речь Посполитая, дания) против Швеции. удчная для России.
Сходства: 1,2
Различия: 3(относится только к Северной войне, морские сражения при Гангуте и Гренгаме, во время Ливнской войны у нас ещё и флота то не было)
4 (относится только к Ливонской войне,по итогам Ям-Запольского перемирия Россия потеряла ливонию и некоторые белорусские земли, в результате Северной войны Россия, наоборот, приобрела территориии и выход к Балтийскому морю)
Объяснение:
Реформи Петра I
Реформи Петра I — перетворення у державному та громадському житті, здійснені у період правління у Московському царствіПетра I.
Петро I «Великий».
Всю державну діяльність Петра I умовно можна розділити на два періоди: 1696—1715 й 1715—1725 роки.
Особливістю першого етапу були поспіх і не завжди продуманий характер, що пояснювалось веденням Північної війни. Реформи були спрямовані, перед усім, на збирання коштів для ведення війни, проводились насильницькими методами і, часто, не призводили до бажаного результату. Окрім державних реформ на першому етапі проводились широкі реформи з метою модернізації укладу життя.
У другому періоді реформи були більш планомірними.
Низка істориків: Василь Ключевський, Михайло Покровський, Микола Рожков та інші, — вказували, що реформи Петра I не були чимось принципово новим, а були лише продовженням тих перетворень, які здійснювались упродовж XVII століття [1]. Низка проектів та пропозицій реформ, схожих на реформи Петра I, існувала ще в середині XVII століття, складена боярами Б. Морозовим, М. Романовим та Матвєєвим — найближчими радниками царя Олексія I. Двома десятиліттями по тому, у правління царівни Софії, видатний державний вельможа (і фаворит Софії) князь Василь Голіцин розробив проект реформ, який багато в чому збігався з петровськими [2]. Реформи Голіцина, зокрема, передбачали: 1) розвиток промисловості й торгівлі; 2) введення подушного податку; 3) введення рекрутського набору й регулярної армії; 4) регулярні поїздки дворян за кордон [3].