1 вариант:
В 18 в. английские философы Томас Гоббс (I588—1679) и Джон Локк (1632-1704) высказывали мысли о том, что появлению общества лредшествовало так называемое естественное (т. е. природное состояние, в котором люди подчинялись только естественным законам, законам природы. Для Гоббса это было время «войны всех против всех». И именно ради мира и порядка люди решили объединиться в общество и вручить кому-то власть над собой, заключили «общественный договор». Таким образом, по Гоббсу, сначала появилось общество, а потом уже государство. Власть в ним должна быть сильной и подчинять себе, но тем не менее изначально эта власть дана не от бога, а от народа.
Если Гоббс выступает за абсолютную монархию, то для Локка власть обязательно должна быть ограничена, должен существовать орган, к которому люди могли бы обратиться за защитой от власти.
Важнейшую роль у Локка траст равенство перед законом, который принимают по согласию большинства.
Помимо этого, Локк предложил, а Монтескье разработал идею разделения властей на законодательную, исполнительную и судебную. Они должны быть независимы друг от друга, но могут друг друга контролировать.
Согласно идеям Руссо, люди заключают общественный договор, чтобы создать общество, а общество уже само решает, какую власть установить. Но эта власть, возникающая из общего согласия, имеет право требовать от человека всё, что ей нужно, даже отдать жизнь ради общества. Она имеет право контролировать мысли и поступки людей, а при необходимости и воспитывать их такими, какими они будут для нее наиболее полезны.
2 вариант:
Трудно было человеку одному добывать себе пропитание и стал он объединяться со своими сородичами, так и появились первые задатки общества, которое охотились не по всему земному шару, а на ближайшей территории, которую нужно было охранять от других общественных объединений. Вот так и появились первые задатки государства, т. е. территория и некие правила для живущих на этой территории людей и объединившихся в общества.
Гай Юлій Цезар
лат. C.Iulius C.f.C.n. Caesar
Gaius Iulius Caesar (Vatican Museum).jpg
Народився не раніше 12 липня 100 до н. е. і не пізніше 13 липня 100 до н. е.
Рим, Римська республіка[1]
Помер 15 березня 44 до н. е.[2][3][…] (55 років)
Театр Помпея, Стародавній Рим[1][5][6]
·Різана рана
Поховання Храм Цезаря
Країна Стародавній Рим
Місце проживання
Рим
Діяльність письменник, оратор, мемуарист, правитель, Ancient Roman historian, поет, давньоримський жрець, Ancient Roman politician, Ancient Roman military personnel, політик
Знання мов латина і давньогрецька
Учасник Громадянська війна в Стародавньому Римі і Галльська війна
Суспільний стан патрицій
Посада диктатор, квестор, curule aediled, давньоримський сенатор[d][7], консул[7], консул, консул, консул, консул, Flamen Dialisd, Понтифік, Pontifex Maximus, римський губернаторd, римський губернаторd і претор
Військове звання Військовий трибун
Партія популяри[8][9]
Рід Julii Caesaresd
Батько Гай Юлій Цезар Старший[10]
Мати Аврелія Котта[10]
Брати, сестри • Юлія Цезаріс Старша[10] і Юлія Цезаріс Молодша[11]
У шлюбі з Корнелія Цінна[10], Помпея[12] і Кальпурнія Пізоніс[10]
Діти Юлія Цезаріс[11][10], Птолемей XV Цезаріон[10][13] і Октавіан Август[10]
Нагороди
Тріумф
Апофеоз (44 до н. е.)
IMDb nm2471712
q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Гай Ю́лій Це́зар (лат. Gaius Iulius Caesar; 12/13 липня 100 до н. е. — 15 березня 44 до н. е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник. Римський консул (59, 48, 46, 45 і 44 до н.е), диктатор (49, 48—47 і 46—44 до н. е.), великий понтифік (з 63 до н. е.). Один із найвидатніших полководців античності. Докорінно змінив політично-суспільний і культурний ландшафт стародавнього Середземномор'я і Західної Європи. Представник римського патриціанського роду Юліїв.
Народився у Римі, Римська республіка. Послідовно домігся всіх ординарних римських посад. Заробив собі ім'я на боротьбі з консервативними сенаторами оптиматами. Організував перший тріумвірат разом із Помпеєм і Крассом (60 до н. е.). Більше восьми років провів у Галльській війні (з 58 до н. е.), приєднавши до республіки Галлію, західний берег Рейну і частину Британії. Розпочав громадянську війну (49—45 до н. е.) через протистояння з Сенатом. Розбив опозицію на чолі з Помпеєм в Італії, Іспанії (двічі), Греції та Африці, а також розгромив війська їхніх союзників у Єгипті та Понті. Після перемоги став диктатором. Прийняв почесний титул «імператора», що став частиною його імені, однак відмовився від влади стародавніх римських царів. Провів ряд важливих реформ. Убитий в Римі сенаторами-заколотниками на чолі з Брутом. Його племінник Октавіан Август отримав за заповітом більшу частину спадщини і згодом став першим римським імператором. До Цезаря по-різному ставилися при житті, і ця традиція збереглася в Римській імперії: його ім'я всіляко відбілювали прихильники правителів, а опозиціонери вихваляли його жертв і змовників. Дуже популярною була особистість Цезаря в Середні століття і в Новий час. Крім політичної і військової діяльності, Цезар відомий і як літератор. Завдяки простоті та ясності стилю, його твори вважаються класикою давньоримської літератури і використовуються при навчанні латинської мови. Від імені Юлія Цезаря походять титули цісар, кайзер та цар, а також назва сьомого місяця року (українською — липня) в багатьох європейських мовах (наприклад, англійською — англ. July).