Объяснение:
Юлій Цезар був природженою державною людиною. Він почав свою діяльність у партії, яка боролася проти існуючого уряду, і тому довго як би підкрадався до своєї мети, потім він грав видну роль в Римі, потім виступив на військовому поприщі і зайняв місце в ряду найбільших полководців – не тільки тому, що здобував блискучі перемоги, але й тому, що він один з перших вмів досягати успіху не величезною перевагою сил, а надзвичайно напруженою діяльностю, коли це було необхідно, майстерним зосередженням всіх своїх сил і небаченою швидкістю рухів.
Потім Цезар виділився і як адміністратор, виявивши чудовий ораторський і літературний талант. Він завжди мав перед очима свою велику мету – відродити батьківщину, підняти в політичному, у військовому і в розумовому і моральному відношенні Юлій Цезар ніколи не був затуманенним своїми успіхами, завжди відчував, що не все досяжно для людини, що сильно залежить від випадку, від щастя.
Тому він часто діяв з надзвичайною сміливістю, покладаючись на долю, але при цьому ніколи не випробував почуття розчарування. Коли він став монархом, він завжди діяв лише так, як того вимагав обов’язок правителя, ніколи не піддавався ні коливанням характеру, ні капризу.
1)новгородское княжество-центр земель на севере руси и одно из самых богатых и самостоятельных княжеств. новгородцы развивали ремесла и торговлю. новгород являлся основным "окном в европу" для руси. новгородская республика была составной частью торгового пути "из варяг в греки", то есть из стран скандинавии в византию.
господствующую роль играли бояре, князь подчинялся им и городскому вече, то есть с уверенностью можно сказать, что в новгороде была республиканская форма правления
2) владимиро-суздальское княжество расположение княжество пришлось на междуречье волги и оки, а позже земля расширилась на северную двину, устюг и в сторону белого моря, где земля граничила с новгородской республикой
положение владимиро-суздальского княжества было благоприятным для земледелия, скотоводства, охоты и рыбного промысла.
занятия населения крупных городов владимиро-суздальского княжества включали в себя ремесленичества, торговлю, строительство, развитие искусства.
форма правления феодальная монархия с сильной структурой центральной княжеской властью
3) галицко-волынское княжество находится на западе руси, земли плодородны и удобны, через княжество проходят важные торговые пути и дороги. княжество не раз подвергалось нападению поляков и венгров, существенную роль играли бояре, можно сказать, что время от времени галицко-волынское княжество становилось олигархией, потому что именно сильный князь подавлял слабое боярство, а иногда – наоборот, сильное боярство подавляло князя и устанавливалась олигархия
Гай Юлій Цезар народився 13 липня 100 року до н. е. Це відомий політичний і державний діяч, видатний полководець і письменник. Діяльність цієї видатної особистості докорінно змінила політичний і культурний вигляд Європи і Середземнор’я того часу та залишила найвизначніший слід у житті багатьох наступних поколінь європейців..
Прийшов, побачив, переміг – ця фраза стала символом життєвого кредо найвидатнішою людини стародавнього риму, яка залишила настільки важливий слід у історії, що зараз видно, яку роль відіграла діяльність Гая Юлія Цезаря у формуванні Європи того часу та протягом багатьох наступних століть. Видатні якості Цезаря згодом привели його до одноосібної безмежної влади в Римській імпаріі, нажаль, саме вони і стали причиною загибелі цього видатного державного діяча. Він і насправді, усе своє життя приходив, бачив і перемагав, він завжди різнився в швидкості прийняття своїх рішень. Не випадково після перемог великого Цезаря воїни його армії високо підіймали прапори з цим красномовним девізом володаря Риму, якого по праву можна назвати однією з найвидатніших історичних осіб. Гай Юлій Цезар як талановитий полководець відрізнявся не тільки рішучістю в своїх діях, а й обережністю. Він відрізнявся надзвичайною витривалістю, в поході завжди був попереду свого війська. Його воїни бачили свого полководця і спеку, і в холод, і в дощ і в сніг лише з непокритою головою. Цезар вмів настроїти своє військо на перемогу короткими і вдало побудованими речами. Він знав особисто усіх своїх сотників і кращих солдатів, та користувався серед них надзвичайним авторитетом та популярністю. Саме завдяки цим рисам Гай Юлій Цезар зміг досягти своєї мети, став справжнім володарем миру. А ось його прагнення до безмежної влади та намагання підкорити увесь світ стали перешкодою до виконання самих заповітних його мрій.
Будучи видатним політиком, Гай Юлій Цезар був, в першу чергу, непересічною людиною, в характері якого поєднувалися мужність з тонким естетизмом, літературний талант з прагненням до необмеженої влади, щедрість зі злопам’ятністю, байдужість до їжі та алкогольних напоїв з сексуальною вседозволеністю. Зараз важко визначити, чого в ньому було більше – пороків або чеснот, але як би там не було – складний сплав суперечливих якостей характеру зумовив успіх Цезаря на політичному поприщі і досягнення ним кінцевої мети – перетворення республіки в імперію.
Найголовніше звершення Цезаря – це не численні перемоги над галлами і бриттами, а завоювання їм рідній Італії і встановлення в державі особистої диктатури, що було б неможливо без перемоги над Помпеєю і придушення опору республіканців – захисників старих римських традицій. Талановитий воєначальник Помпеї, отримав безліч перемог, що розбив війська 22 східних царів, був для Гая Юлія єдиним конкурентом в боротьбі за одноосібну владу над Римом.
Цей видатний діяч стародавнього минулого гідний похвали, бо з Гая Юлія Цезаря почалася не тільки епоха римських імператорів, а й епоха європейської монархії, яка теж була тісно пов’язана з уявленнями про божественне походження королівської влади. Ера християнства, що невпинно насувалася на континент, вимагала політичної моделі, в якій єдиний володар був би намісником єдиного Бога на землі. Саме завдяки Цезарю духовна і світська влада у подальші часи були тісно переплетені, і певною мірою були віддзеркаленням один одного, подібно до того, як відбивається сам в собі двоголовий орел на візантійському, а пізніше і російському державному гербі.