Зі спогадів «Пережите і вистраждане» Я. Головацького: «...Протягом 1835 і 1836 рр. я листувався з моїм другом з Пешта Георгієм Петровичем, сербським патріотом і літератором. Він обіцяв мені зайнятися друком і коректурою збірника творів в будимській друкарні за дозволом будимської цензури. В Угорщині цензура більш вільна, ніж у Львові, і ми думали, оминувши останню, пустити готову книжку нашу між люди. Я переписав майже всі статті із рукописної “Зорі” (стаття про Хмельницького десь загубилась у Шашкевича), ми додали деякі нові статті і назвали наш збірник “Русалка Дністрова”, - і я відіслав його Петровичу. Незабаром прийшов дозвіл цензури і чемний Петрович прислав мені рахунок за друк книжки на суму 400 гульденів. На радощах я написав письмо до директора Верещинського в Коломию, і він погодився дати...»
З протоколу допиту М. Шашкевича, складеного керівництвом Львівської духовної семінари (1837): «Спочатку викликали і допитали Шашкевича Маркіяна:
Питання. У творі “Русалка Дністрова” більшість статей підписано вашим прізвищем; вас запитують, чи ви автор цих статей?
Відповідь. Підписані моїм прізвищем статті справді належать мені, частково я їх сам написав, частково переклав з сербської і чеської.
Питання, Коли ви працювали над цим?
Відповідь. Ці статті я написав у різний час чотири-п’ять років тому, коли я ще, будучи поза семінарією, навчався на філософії.
Питання, Які були ваші головні наміри під час створення цього збірника і н
Объяснение:
Зі спогадів «Пережите і вистраждане» Я. Головацького: «...Протягом 1835 і 1836 рр. я листувався з моїм другом з Пешта Георгієм Петровичем, сербським патріотом і літератором. Він обіцяв мені зайнятися друком і коректурою збірника творів в будимській друкарні за дозволом будимської цензури. В Угорщині цензура більш вільна, ніж у Львові, і ми думали, оминувши останню, пустити готову книжку нашу між люди. Я переписав майже всі статті із рукописної “Зорі” (стаття про Хмельницького десь загубилась у Шашкевича), ми додали деякі нові статті і назвали наш збірник “Русалка Дністрова”, - і я відіслав його Петровичу. Незабаром прийшов дозвіл цензури і чемний Петрович прислав мені рахунок за друк книжки на суму 400 гульденів. На радощах я написав письмо до директора Верещинського в Коломию, і він погодився дати...»
З протоколу допиту М. Шашкевича, складеного керівництвом Львівської духовної семінари (1837): «Спочатку викликали і допитали Шашкевича Маркіяна:
Питання. У творі “Русалка Дністрова” більшість статей підписано вашим прізвищем; вас запитують, чи ви автор цих статей?
Відповідь. Підписані моїм прізвищем статті справді належать мені, частково я їх сам написав, частково переклав з сербської і чеської.
Питання, Коли ви працювали над цим?
Відповідь. Ці статті я написав у різний час чотири-п’ять років тому, коли я ще, будучи поза семінарією, навчався на філософії.
Питання, Які були ваші головні наміри під час створення цього збірника і н
Объяснение:
По реформе 1867-1868 гг. вся территория Казахстана делилась на 3 генерал-губернаторства. Военная и гражданская власть в Казахстане сосредотачивалась в руках генерал-губернаторов. «Положение об управлении Семиреченской и Сырдарьинской областями» Александр II утвердил в 1867 г., «Временное положение об управлении в степных областях Оренбургского и Западно-Сибирского генерал-губернаторства» утвердил в 1868 г.
Вся казахская территория делилась на 3 генерал-губернаторства: Туркестанское, Оренбургское и Западно-Сибирское.
Военная и гражданская власть сосредоточивалась в руках генерал-губернатора Каждое генерал- губернаторство делилось на области.
- Уральская и Тургайская области относились к Оренбургскому.
- Акмолинская и Семипалатинская — к Западно-Сибирскому,
- Семиреченская и Сырдарьинская — к Туркестанскому генерал-губернаторствам.
Стоявший во главе области военный губернатор одновременно являлся наказным атаманом казачьих войск.
При военных губернаторах для ведения дел создавались областные правления, которые имели 3 отдела: хозяйственный, судебный и распорядительный.
Контроль над его деятельностью осуществлял вице-губернатор. Он являлся председателем правления, имел при себе советников. Согласно реформам области делились на уезды. Один из двух уездного начальника, назначаемый генерал-губернатором, был из представителей местной правящей верхушки. Уездным начальникам подчинялись полиция, воинские части, учреждения уезда. Уезды делились по территориальному принципу на волости, а волости — на административные аулы, состоявшие из 100-200 кибиток.
Объяснение: